Щойно поснідав полуницями й кавою. Багато разів снідав яблуками і кавою. Дуже часто – підсмаженим на олії хлібом з гірчицею і чаєм. Часом вівсянкою, смаженими яйцями, смаженою картоплею, канапками з салом, сиром, маслом, сіллю. Бувало й так, що не снідав, бо або не було часу, або не приймав організм, або не було чим. І не так, щоб не мав за що купити їжу, а через те, що забув.

Може, я дуже помиляюся, і всякі дієтологи сказали б – от тобі й на! Через те й шлункові розлади, печія тощо. Дякувати, не знаю багато хворіб травної системи. А все от хочу сказати про байдуже ставлення до харчування. Відсутність ритуалів і обожнення смачних продуктів.

Так у мене склалося за п’ять років життя одинаком, коли вже не готувала мама і ще не готувала дружина. Звісно, є якісь страви, які люблю і які мене радують – наприклад, вареники з сиром. Колись хотів написати, що це страва гуцульських богів. Бо приготування займає трохи часу й у будні нема коли їх ліпити. А в неділю зранку – якраз. І в горах – лише в неділю. Рідше в інший святковий день.

Усе моє життя здобуло чіткий ритм через недільні вареники. Може, саме тому я намагався якомога частіше їздити на вихідні в Брустури. Може, й тому мав думку, що п’ять днів на тиждень працюю (у Франківську) і лиш два (у Брустурах) живу.

Недільність вареників у селі зумовлена певною насиченістю господарської роботи, яка мало вільного часу передбачає для мами. Бо тато або на роботі, або працює вдома, але ледве встигає зробити все те, що може зробити тільки він. Мама, відповідно, робить усе, що може, з того, що треба.

Такий вареничний ритм мав місце не лише в нашій сім’ї. Був випадок, коли щось в лісі здохло і одна ґаздиня з присілку Заверх не зварила в неділю пирогів. То чоловік заявив, що йде рубати дрова, бо без пирогів неділя не неділя.

Колись мене ця бувальщина веселила. Я теж жартував, що неділя без вареників – як весілля без молодих. І зараз продовжую висловлювати свою прихильність до цієї страви. Тим більше, що дружина має менше господарських справ, бо в місті не те господарство, і може готувати пироги й у будень.

Але все-таки за п’ять років нерегулярного, не завжди здорового харчування я навчився бути спокійним до їжі й могти насититися будь-чим. Головне, щоб продукт не зіпсований. Уникав частого готування для себе через небажання цим займатися. Завжди було багато цікавіших занять. Наразі теж бачу значно важливіші речі, які потребують моєї уваги, ніж їжа.

Може, тому мені сподобалися думки Серафима Саровського, який казав, що тіло має насичуватися настільки, щоб бути добрим помічником для душі в творенні добрих справ. Сам Серафим своїм досвідом показав, що можна обходитися дуже малою поживою, коли кілька років жив у відлюдній хатині й харчувався лише травою, що росла довкола неї.

Ще в одному з есеїв Тарас Прохасько пише, що чоловік має бути завжди трохи голодний. Мабуть, щоб не втрачати пильність. Бо коли добре поїсти вареників чи чогось іншого смачненького, то тягне на сон.

А ще, через невпорядковане харчування останніх років, зовсім відвик снідати, обідати, вечеряти відповідними харчами. Омлет можу їсти на вечерю, а суп на сніданок. Коли ж не випадає поїсти, то теж нічого. Або коли ж випадає поїсти хоч щось, то це саме те, що має бути. Як от полуниці з кавою.

Сьогодні, коли перебуваю вдома сам, вирішив про це собі нагадати, бо помічаю, що дружина невблаганно налагоджує нормальне харчування. А думаю, що важливо не згубити вміння вдовольнятися малим.

Василь КАРП’ЮК

 

 

Читайте також:

Килим з оленями
Пісня про Любов
«Ти маєш бути сильним, інакше навіщо бути?»
Лєшек Колаковський. Повна й коротка метафізика. Іншої не буде. Іншої не буде
Неймовірний збіг

 

Від редакції. Дорогі читачі, якщо у вас є досвід, яким ви захочете поділитися з нами в рубриці «Актуальне», надсилайте свої відгуки, колонки, коментарі на скриньку press_grani@ukr.net — можливо, саме ваш звичний досвід стане для когось неоціненним!


themesthemes/3610