Останнім часом якось багато зринає тема любові. Різної. Найбільше між чоловіком і жінкою.

Ми з Квіточкою вирішили називатися Деталями. Лише разом стаємо цілістю. Я й раніше так думав: є собі чоловік і жінка, вони живуть і функціонують. А потім між ними появляється Бог і вони стають Людиною.

Можна до всього ставитися зі скепсисом. Але є Бог, який є Любов. Коли між нами є Любов, значить між нами є Бог.

Християнська Любов найперше жертовна, а тоді віддана і смиренна. Коли між нами є жертовність, відданість і смиренність, ми любимо одні одних. І йдеться не лише про чоловіка і жінку, а про батьків, дітей, рідних, друзів, знайомих, незнайомих, але рідних.

Християнська Любов не може мстити. Не може мати кордонів поширення. Ти або визнаєш в собі Бога і намагаєшся жити за його заповідями, або пробуєш бути «над» цим і «не впадати у релігійний фанатизм».

І справді, християнська Любов може видаватися фанатичною. Адже ми звикли жити за розрахунками й укладати лише ті угоди, які здаються нам вигідними. Якщо ж умови міняються, то воліємо швидко розірвати угоду. Бо прагнемо комфорту.

Християнська Любов не є винятково насолодою. Не є моментальною насолодою. Малотого: спочатку це велика праця, а вже відтак задоволення від утоми.

Потім про Любов запитувала одна подруга. Я їй теж говорив про Деталі. Це не значить, що людина має бути ідеальною для Любові. Навпаки, кожен наш ґандж є лише тим виступом чи тією западиною, які, після з’єднання з іншою Деталлю, роблять конструктор Людини максимально міцним. Думаю, це актуально і на фізичному, і на духовному рівнях.

А ще Любов всеохопна. В одній зі своїх казок Богдана Матіяш говорить: «Коли не можеш бути всім для когось одного найдорожчого, будь усім для всіх».

Ми не мусимо жити як усі. Ми не мусимо знайти негайно хоч когось. Ми можемо знайти свою Деталь в ранній юності. А можемо й у пообідній зрілості.

Виступи і западини наших тіл і душ можуть бути придатними для складання конструктора Людини з найменшого віку, а можуть й потребувати всіляких коректив, які тільки з часом дає життя.

Людина, яка має в серці Любов Бога, ніколи не буде скаржитися, що чогось нема, а тільки дякуватиме за те, що є. А ще можна й дякувати за те, чого нема, – бо, значить, і не потрібно.

Краще покладатися на Бога. Краще покладатися на Любов. Наші угоди ніколи не можуть бути досконалими. Наші плани ніколи не можуть бути втіленими доконечно. Як в оброблянні поля не маємо певності, що зберемо стільки-то врожаю, так і в стосунках з людьми не можемо бути певними, що все буде гладко. Більше того, можна бути певними, що гладко не буде.

Тим не менше, ми оремо і сіємо, покладаючись на Бога, що дощ буде вчасно, а граду не буде. Так само чоловік сходиться з жінкою, не маючи доконечної певності, як буде вестися і які настрої можуть бути від тих чи інших поворотів життя. Тому й тут покладатися можна тільки на Любов. Не на хату і город. Не на друзів і рідних, які ніби близько і можуть порадити. А лише на Любов – жертовну, віддану і смиренну.

 

Василь Карп’юк, поет

 

Читайте також:

«Ти маєш бути сильним, інакше навіщо бути?»
Лєшек Колаковський. Повна й коротка метафізика. Іншої не буде. Іншої не буде
Неймовірний збіг
Дністровий і Єрмоленко про Брюкнера і парадоксальну любов

 

Від редакції. Дорогі читачі, якщо у вас є досвід, яким ви захочете поділитися з нами в рубриці «Актуальне», надсилайте свої відгуки, колонки, коментарі на скриньку press_grani@ukr.net — можливо, саме ваш звичний досвід стане для когось неоціненним!


themesthemes/3589