На моєму столі завжди стоси книжок. Вони множаться діленням – бо звідки ж їх стільки набирається за тиждень? Але всі тут потрібні: й оті словники, й літературознавча енциклопедія, й навіть оті два грубезних томи Ожегова – між ними мій швидкоплинний гербарій чекає свого часу (чи, радше, ножиць, клею та рук мого сина, який робитиме з того ботанічного щастя аплікацію).

На дитячому столику світиться нічна лампа-сова, а перед нею екран, щоразу інший: нині це книжка про Петсона й Фіндуса, вчора була про Жирафчика й Пандочку, а минулого тижня – про Кишенькового Дракона (тепер ви знаєте репертуар наших сонних читань).

А просто за ноутбуком лежить недочитаний томик про західний літературний канон. Не те щоб я його щодня читаю, але прибрати не можу: зараз це прес-пап’є, що зберігає спокій численних нотаток на кольорових аркушиках-одноденках. 

Отак озирнуся, міркую собі, а там під диваном замість ніжок – правильно! – книжки. Слова, словники, океани слів. Або краще: хай і сам диван буде книжкою! (Але ні, тут фіаско: в мого розкладного дивану інша система.)

Але апогеєм апофеозу множинності інтерпретацій книжок у моєму житті було книжколіжко. Першоклашкою мені довелося спати на складених у паралелепіпед (що тяжів до усіченої піраміди, але так і не зміг до неї наблизитися) твердих палітурках татових інженерних книжок плюс повному зібранні творів Чехова. Це було в Дамаску, ми щойно переїхали туди з Харкова, весь наш вантаж (зокрема й меблі. О диво, раніше люди перевозили – за кордон! – із собою навіть меблі!) завис десь між Одесою й Латакією, тож ситуація була підвішена: і нових меблів не купиш, бо ще одні майже нові пливуть до тебе Середземним морем, і спати, взагалі-то, немає на чому. Так у мене з’явилося тверде й хитке книжколіжко, яке привчило мене бути акуратною (один необережний рух – і бокові книжки, а то був переважно Антон Павлович, летіли долу), почуватися комфортно за спартанських умов і… читати перед сном.

А ви як «інтерпретуєте» книжки у повсякденному житті? Адже майбутнє – за багатофункціональністю :)

 

Читайте також:

Друзі рекомендують, або Привіт, це я – «книжковий хробачок»!
Нотатки з не-шкільної бібліотеки
Книга не має бути покаранням

 

Від редакції. Дорогі читачі, якщо у вас є досвід, яким ви захочете поділитися з нами в рубриці «Актуальне», надсилайте свої відгуки, колонки, коментарі на скриньку press_grani@ukr.net — можливо, саме ваш звичний досвід стане для когось неоціненним!


themesthemes/3535