Одне з найважливіших знайомств у кожному видавництві — знайомство зі своїм читачем. Якщо ж цей читач або читачка — справжній «книжковий хробачок» (з англ. bookworm, «той, хто залюбки читає багато книжок»), вважайте, що вам неабияк пощастило! Хочемо познайомити вас зі справжніми, не віртуальними, читачами дитячих книжок. Сьогодні діти різного віку, з різних куточків України (і навіть далі!) розповіли «Граням-Т» про своїх улюблених літературних персонажів, про книжки, які вони читають, а також про ті, котрі мають прочитати всі-всі люди на світі.

 

Юля Будна, 10 років (Тернопіль):

Я зараз читаю повість Лемоні Снікета «Зміїна зала» з циклу «Лихо та й годі». Мені дуже подобаються діти Бодлери, які за будь-яких обставин турбуються одне про одного, виявляють винахідливість і кмітливість. Жодні перешкоди в їхньому житті не доводять їх до відчаю. Ця книжка змусила замислитися про те, як страшно залишитися без любові й піклування батьків і якою важливою є братерська й сестринська любов.

Улюбленого літературного героя назвати дуже важко, як і улюбленого автора чи книжку. Маленька Матильда Роальда Даля завжди мене вражала своєю допитливістю й любов’ю до читання, Аліса Льюїса Керролла подобається тим, що здатна по-особливому сприймати все, що відбувається навколо; міс Лілія Гармидер захоплює своїми нестандартними підходами до навчання, вмінням виділити багато позитивних рис і талантів у кожному учневі, Енн із Зелених Дахів завжди знаходила багато позитивного в кожному дні… Як пан Мак-Брум із «Чарівної ферми пана Мак-Брума», я би хотіла бути великим оптимістом. Він доведе всім, що життя прекрасне! Навіть Більбо Торбинс, який спочатку мене не вразив, до кінця твору зміг змінитися на краще, розкрити всі свої чесноти, перетворитися з консервативного, нудного й меркантильного на благородного, кмітливого, відважного, здатного на самопожертву заради друзів, для якого честь і друзі були важливішими й дорожчими за всі скарби драконів.

Всі ті, хто не любить читати, дуже багато втрачають. Хочеться побажати кожному знайти СВОЮ книжку, яка б перетворила їх на завзятих читачів.

А своїй найкращій подрузі я подарувала б книжку «Привіт, це я!» Ніни Е. Ґрьонтведт.


 

Іванка Кравцова, 8 років (Київ):

Я читала книжку «Сестричка», зачепила тим, що сестричка робила всякі цікавинки! Автор — Оля Русіна.

Моя улюблена героїня — це Чакалка. Вона схожа на учительку. Якби я з нею зустрілася, то запитала б, яка в неї мама. З книжки «Стефа і її Чакалка» я почала читати!


 

Настя Чала, 15 років (Кіровоград):

Читаю неймовірну книжку мого земляка Дона Амінадо (Амінодава Петровича Шполянського) «Поезд на третьем пути». Книжка іронічна, світла й сумна... Чудова, прекрасна мова! Для мене це книжка відкриття, відкриття автора, відкриття мого рідного міста Кіровограда, відкриття того як сильно я це місто люблю...

Моєю улюбленою героїнею вже багато років лишається Матильда Роальда Даля... Вона унікальна, ні на кого не схожа! Якби її зустріла, запитала б, мабуть, якими вона уявляє своїх майбутніх дітей.

Я дарую дуже багато книжок... Якось так повелося в нашій родині... Іноді (дуже рідко) дарую найкращим друзям улюблені книжки навіть потріпаними... Подарувала кільком друзям із класу книжки з серії «Класні комікси» — вони були в захваті, один друг навіть почав читати повну версію «Кайдашевої сім'ї», проте не подужав :) Сама обожнюю англійську дитячу класику, з української люблю «Лахтак» Миколи Трублаїні.

Книжка, яку має прочитати кожен, — «М’яке і пухнасте» Івана Андрусяка!

 

Марічка Ясіновська, 9 років (Вест Юніон, США):

Нещодавно я прочитала «Позолочену рибку» Барбари Космовської. Книжка мені дуже сподобалася. В Аліції, головної героїні, хворий братик, і я до останнього сподівалася, що він видужає. Мене засмутив фінал – Фридерик помер. Я переживала втрату Аліції разом з нею. Хороша книжка, але про неї важко говорити.

Важко вибрати якогось одного улюбленого персонажа. Це й Енніз Зелених Дахів, і Моллі Махлюй, і вуж Онисько, і Марічка з книжки Марини Рибалко «Подорож туди, де сніг». Та, мабуть, найулюбленіша – Софі з «Мандрівного замку Хаула» Діани Вінн Джонс. На кого вона схожа? Бабусею – на бабусю, дівчиною – на гарну дівчину, тобто на мене :) Тільки волосся іншого кольору. Якби я зустріла Софі, запитала б, як було насправді: чи так, як книжка пише, чи як художники мультик намалювали.

Тому, хто не любить читати, я би подарувала серію книжок «Сестри Грім» Майкла Баклі. У них багато дії, таємниць і помірних страхіть, тому, я думаю, вона всім сподобається. Ще я би порадила «Таємниче товариство Бенедикта» Трентона Лі Стюарта («The Mysterious Benedict Society» Trenton Lee Stewart – українською ще не переклали). Книжки сповнені таємниць і загадок, які розв’язують четверо дітей (трьом по одинадцять років, а одній – два рочки) з різними талантами. Стікі має феноменальну пам’ять, Рейні може розгадати будь-яку загадку, Кейт – активна, спортивна і може пролізти навіть у вентиляційній шахті, дворічна Констанс дуже чутлива, і ця особливість неабияк допомогла команді. Як на мене, книжки про таємниче товариство дуже цікаві, та не всі мої друзі такої думки.

Якби мої друзі читали українською, я би подарувала їм «Подорож туди, де сніг». Доведеться перекласти або навчити їх української мови :)

Вважаю, що кожна людина на світі має прочитати «Золоту вежу» Клауса Гаґерупа. Вся книжка – про переживання Маріанни. Мені теж було сумно, що її брат Генрик втратив голос. Маріанні важко змиритися з втратою голосу брата, тому що вона звикла проводити з ним багато часу. Ще важче пережити це, тому що батьки роблять вигляд, що нічого не сталося. Генрик постійно будує з леґо ту саму конструкцію, Маріанна не розуміє, що то таке. Але в кінці до неї приходить розуміння: це Золота вежа, де їм було добре разом.

 

Марія Клімкіна, 14 років (Кривий Ріг):

Днями завантажила собі книжку Ельчіна Сафарлі «Якби ти знав». Це турецький автор, який живе в Росії і пише російською. Перед тим прочитала його книгу «Мені тебе обіцяли». Знаєте, про людей Сходу кажуть, що мудрість у них генетична й передається у спадок. Так воно і є. Ельчін не пише про події світу зовнішнього, його турбує внутрішній світ його персонажів, звичайних людей, які на своєму шляху мають великі і малі проблеми і ставляться до них, наче філософи. Книга багата на роздуми, багато цитат і фраз я виписую до спеціальної книжечки. Для автора кожна книга — частина його самого, у передмові до «Мені тебе обіцяли» автор зізнався, що брехати читачеві він не здатен, а тому пише правду і тільки правду.

Серед останніх прочитаних і «Місто з химерами» Олеся Ільченка. Проте краще сказати «серед останніх перечитаних», бо я по-справжньому люблю цього автора, люблю його твори, деякі з його віршів можу й напам’ять процитувати! І, звісно, люблю видавництво, що друкує такі твори, твори, якими сучасна українська проза і поезія можуть пишатися. Відверто кажучи, я не можу отак взяти й сказати, що вражає в історії Лешека Дезидерія Владислава Городецького — характер персонажа, образ будівлі, що рекламувала новітній матеріал (бетон), чи образ нічного Києва і всіх його історій та персонажів. Чи, може, то автор так майстерно володіє словом і через те маленьку книжечку раз по раз беру до рук?..

Вірю, що просто читати книжки — неправильно. Їхпотрібно «проживати». Як кіношні актори вживаються в ролі своїх персонажів, так і читач має прожити книжкове життя разом із персонажами. Тоді можна збагнути і логіку, і думки, і характери, хоч як складно це було б на перший погляд.

Всім-всім дітям на світі пораджу щось із серії «Життя видатних дітей». Адже в кожного є взірець, приклад, на який рівняєшся в житті. Можливо, тоді навіть «нечитайко» візьме книгу до рук. Можливо,й не одну.

Найкращому другові я би подарувала цілий комплект: із зарубіжної прози — книжки Ельчіна Сафарлі, з української — «Місто з химерами» й фотоальбом із віршами «Деякі сни, або Київ, якого немає» Олеся Ільченка. Це книжки, які грають на струнах душі, які можуть зачепити, розворушити, розповісти щось непересічне.

Кожна людина має читати дитячі книжки. Адже в кожному з нас живе маленький хлопчик чи дівчинка, які й досі хочуть ставити по кількасот питань на день, але ті питання, на жаль, розбиваються об стіну дорослої серйозності. Я книжку  про кицю Волошку взяла до рук вперше десь рік тому. Але щоразу щиро всміхаюся, коли чіпляюся поглядом за обкладинку!

 

Остап Бачинський, 12 років (Тернопіль)

Нещодавно прочитав книжку Марії Морозенко про отамана Сірка. Мені сподобалося читати про побут козаків, про те, як у давні часи жили діти. Особливо зачепило те, що порівняно з нами наші предки жили дуже бідно, навіть діти повинні були працювати й пробиватися в житті, а найсміливіші з них, як Іван Сірко, з малих років тікали на січ і ставали козаками.

Мій улюблений герой — Іван Сила, про якого пише Олександр Гаврош. Подобається те, що це не вигаданий герой, а реальна людина, яка жила в Україні, тільки раніше про нього ніхто не розповідав. Він мені подібний на нашого силача Василя Вірастюка — той також є одним із найсильніших людей у світі, а на якось він якраз розповідав про Івана Силу, після чого я й вирішив прочитати цю книжку. Якби я зустрівся з Іваном Силою, то запитав би, чому він повернувся в Україну, якщо міг залишитися в Америці, де його шанували більше ніж на Батьківщині.

Тому, хто не любить читати, я би порадив будь-яку книжку з серії «Життя видатних дітей». У них історії не дуже великі, але цікаві й пізнавальні. Я вже перечитав усі й постійно чекаю на нові книжки!

Своїм друзям я дарую книжки про наші з Дариною пригоди, їх пише наш тато!)))

 

Вікторія Дануца, 10 років (м. Калуш)

Читаю книжку Марини Аромштам «Коли відпочиваютьянголи». А також я вивчаю біографію Тараса Шевченка. Нещодавно прочитала «Нямлика і Балакучу Квіточку» Лесі Ворониної. У цій книжці йдеться про дівчинку Олянку та про пригоди, які відбуваються з нею. Мене вразило те, що Олянка нічого не боїться. А Нямлик Буцик і всі нямлики вміють перетворюватись на здорованів (так вони називають людей). Але для цього їм потрібно з’їсти чарівної страви — манної каші.

Мій улюблений літературний персонаж — Ганя Грак із книжки Любка Дереша «Дивні дні Гані Грак». Мені здається, що вона схожа на мене. Якби ми з нею зустрілися, я запитала б у неї: «Що зробити, щоб якнайшвидше позбутися страху?»

Тому, хто не любить читати, я найперше порадила б прочитати книжку Івана Андрусяка «Стефа та її Чакалка». Це весела і захоплива книжка. А ще — книжку, що допомагає здійснити свою мрію «про гімнастику». Своїй найкращій подрузі я би подарувала "Привіт, це я!"».

Гадаю, кожна людина на світі має прочитати «Сонечко для мами Лу». У ній ідеться про людину, яка є найдорожчою для кожного, — маму.


 

Від редакції для юних читачів. Якщо ви також вважаєте себе «книжковими хробачками», надсилайте свої фото з поміткою «Я — книжковий хробачок!» на скриньку press_grani@ukr.net, не забудьте вказати свій вік і звідки ви. Розкажіть у листі, що читаєте, хто ваш улюблений книжковий персонаж і яку книжку видавництва «Грані-Т», на вашу думку, має прочитати кожна людина на Землі!

 

Підготувала Ольга Купріян


themesthemes/3508