Добігає кінця перший етап конкурсу «Найкращий читацький щоденник 2013». До 30 вересня його учасники, школярі, читали книжки, нотували свої враження від них, а відтак читацькі щоденники надсилали до видавництва. І ось тепер ми готуємо всім учасникам конкурсу подарунки, а водночас уважно читаємо надіслані щоденники й обираємо 50 найкращих, автори яких візьмуть участь у другому етапі конкурсу, переможці якого отримають нетбук, фотоапарат і мобільний телефон. І ви знаєте – знайомитися з читацькими щоденниками буває дуже й дуже весело! Ось уже кілька днів у нас в офісі частенько вибухає доброзичливий сміх – і не змовкає довго-довго! А все завдяки чудовезним цитатам із конкурсних робіт – тим, що із рубрики «спеціально вигадати годі!» Ото ми й вирішили жмутом таких веселих цитат поділитися з вами, дорогі читачі, – разом-бо усміхатися цікавіше.

 

Усі діти в майбутньому відомі люди, про яких розповідається в книзі, пережили своє дитинство.
(Про книжку «Олесь Ільченко про…» із серії «Життя видатних дітей»)

…але коли наступив кінець твору, я побачив, що він змінився.
(Про книжку Івана Андрусяка «Вісім днів із життя Бурундука»)

Коли ти сильно любиш одну людину, то не знаєш, як вона ставиться до тебе. Ось так і сталося.
(Про книжку Степана Процюка «Аргонавти»)

Якось одним днем дівчинка на ім’я Стефа пішла до лісу погуляти і побачила кабана з великим хвостом. Вона так перелякалася, що потім побігла додому, але, як почала до нього звикати, то потім зовсім його не боялася.
(Про книжку Івана Андрусяка «Кабан дикий – хвіст великий...»)

Коли Чакалка стає вчителькою, то вона стає набагато щасливішою, ніж раніше.
(Про книжку Івана Андрусяка «Стефа і її Чакалка»)

На початку повісті головні герої були неуважними двієчниками, а потім стали спостережливими.
(Про книжку Олексія Огульчанського «Скарб Солоного лиману»)

Лис Вертихвіст був пакісним.
(Про книжку Валентини Вздульської «Вертихвіст») 

Герой отримав урок від автора.
(Про книжку Івана Андрусяка «Вісім днів із життя Бурундука») 

Невеликий на зріст домовичок завжди залишається вірним собі.
(Про книжку Марини Павленко «Домовичок повертається»)

Івась Бондарук – це хлопчина, якого прозивають Бурундуком, тому що він їв, як гризун.
(Про книжку Івана Андрусяка «Вісім днів із життя Бурундука») 

Вуйко Йой на початку твору був трохи дивакуватий, кумедний, говорив щось таке незрозуміле, загалом – дикун.
(Про книжку Галини Малик «Вуйко Йой і Лишиня»)

Автор на початку твору описує хлопчика, як ледащо.
(Про книжку Інни Волосевич «Про хлопчика»)

Як добре бути людиною!
(Про книжку Галини Пагутяк «Лялечка і Мацько»)

Прочитавши книгу, я взнала про життя сучасних українських школярів.
(Про книжку Івана Андрусяка «Вісім днів із життя Бурундука»)

У цій книзі спочатку діти нічого не знали.
(Про книжку Тамари Мельниченко «Чим пахне дитинство») 

Вся книжка дуже цікава, але Брюс Лі впевнив мене, що він найкращий.
(Про книжку «Леся Воронина про…» із серії «Життя видатних дітей») 

Чупакабру ніхто не любить, бо вона краде свійських тварин. Але на мою думку вона не винна, тому що вона це робить заради життя, бо вона помре з голоду.
(Про книжку Надії Гуменюк «Чупакабра і чотири «мушкетери»)

Дуже довго вони з’ясовували, хто його хоче вкрасти. Вони навіть вкрали кубок самі.
(Про Дениса і Макса, героїв книжки Андрія Кокотюхи «Полювання на золотий кубок»)

Карл-Ґустав був трішки навіжений. Окрім того, що він розмовляв з предметами, його притягувало до всього таємничого. Прожив він своє дитинство як нормальна дитина.
(Про книжку «Степан Процюк про…» із серії «Життя видатних дітей»)

Вони стали розумнішими, досвідченішими, стараннішими та нарешті зрозуміли, якщо слухати різних дядечок у чорних плащах, то це не приведе до хорошого.
(Про Влада і Оленку, героїв книжки Олеся Ільченка «Загадкові світи старої обсерваторії»)

Клим Джура – брехунець, вигадує різні нісенітниці, щоб цікавіше було жити.
(Про книжку Лесі Ворониної «Таємне Товариство Боягузів і Брехунів»)

Вона веде особистий щоденник. Я почувала себе тим щоденником, бо тільки спостерігала, а нічим допомогти не могла.
(Про Уду, героїню книжки Ніни Ґрьонтведт «Привіт, це я!»)

Ця повість допомогла мені краще зрозуміти моє кошеня Рудьку.
(Про книжку Дмитра Чередниченка «Чому Волошка запишалася»)

Хлопці були знайомими, але їх зблизили проблеми.
(Про книжку Андрія Кокотюхи «Страшні історії»)

Мати возилася з сином Павлусем як з маленькою дитиною: власними руками годувала його, зиму й осінь з хати не випускала.
(Про книжку Олексія Огульчанського «Скарб Солоного лиману»)

Малюк перемагав тих, хто заважав спокійно жити.
(Про книжку Катерини Паньо «Цвіт мандрагори»)

На початку книги головні герої – сім’я Дибайлів – боялися зайчиків, але потім Дибайли вирішили подивитися їм в очі.
(Про книжку Івана Андрусяка «Хто боїться Зайчиків»)

Влад і Оленка стали обережнішими, бо декілька разів переносилися невідомо куди.
(Про книжку Олеся Ільченка «Загадкові світи старої обсерваторії»)

 

Читайте також:

Анекдоти з бібліотеки, або Де знайти «Кобзон» Шевченка
Неймовірні літні пригоди літературних персонажів, розказані ними самими
Неймовірні літні пригоди літературних персонажів. Частина 2: підлітки 

 

Від редакції. Дорогі читачі, якщо у вас є досвід, яким ви захочете поділитися з нами в рубриці «Актуальне», надсилайте свої відгуки, колонки, коментарі на скриньку press_grani@ukr.net — можливо, саме ваш звичний досвід стане для когось неоціненним!


themesthemes/3503