Сьогодні своїми літніми враженнями діляться ровесники молодших наших читачів — усі одинадцятеро дітей пана Мак-Брума; давня знайома письменниці Ірен Роздобудько Рено; вірний друг лиса Мацька Олег на прізвисько «Лялечка»; Даринка-Жаринка; Топпер, друг Віґо і наречений Сілле; близнята Остап і Даринка й Сашко Чапалик, один із чотирьох «мушкетерів», котрі шукали Чупакабру. Повірте, все-все, що тут написано, на 110% правда! ;)

Віллджиллестерчестерпітерполлітімтоммеріларріімамакларінда Мак-Брум, перебиваючи одне одного:

— Одинадцятеро дітей і двоє батьків — це вам не булька з носа, а одинадцять плюс два — тринадцять! Тому з нами постійно щось ТАКЕ трапляється! Спочатку татко купив у містера Джонса ферму і цілих вісім акрів землі — ні пенька, ні камінця. Так він сказав. Вісім акрів — це начебто багато, але не все так сталося, як гадалося. Той капосний містер Джонс продав нам справжнісіньке болото! Спочатку ми засмутилися, але потім побачили, що це ніяке не болото, а чудо-земля. І всі почали нам заздрити. Але чому тут заздрити, як із нами постійно щось ТАКЕ трапляється?! То кавуни й гарбузи стрибають по городі, наче живі, то зайці літають, то ми ледь не відлетіли кудись дуже далеко… Добре, що татко нас зловив, а то страшно навіть подумати, куди б ми залетіли, коли був великий вітер! А ще була гігантська кровожерлива саранча… Усього й не згадаєш! Але таке з нами трапляється майже постійно, бо одинадцятеро дітей і двоє дорослих — це вам не булька з носа, еге ж!

Рено:

— Насправді мене звуть Іра, Іринка. Але Клава називає мене Рено, так і причепилося. Тільки обіцяйте, що нікому не розкажете того, що я вам скажу!

Одного літа ми з Клавою поцупили у Клавиного батька човен, із цього все й почалося. Спочатку ми ледь не розвалили дамбу, потім потрапили до печери з красивезними сталактитами, а потім… потім виявилося, що то була не просто печера, а часова діра! Так ми й стали піратками.

А ще на нашу честь назвали острів — Клаварен. Це від «Клава» і «Рено». До речі, ви колись куштували «Черепакос»? Це така смачнюча страва, черепашачий омлет під кокосовим соусом! Ммммммм, смакота! Будете на Клаварені — неодмінно скуштуйте!

Олег «Лялечка»:

— Я відпочивав у бабусі з дідусем у селі й зустрів одного видатного митця – лиса-художника Мацька. Уявіть, що цей геній начудив! Його перша персональна виставка провалилася, й у стані творчої кризи Мацько намастився зеленою фарбою і стверджував, що він нещасний самотній кущик. Хотів заховатися від усіх подалі й тихенько страждати. Довелося відмивати Мацька ацетоном, поцупленим у дідуся (це така штука, що може змити навіть засохлу фарбу). Мученик, бачте, знайшовся!

Даринка-Жаринка:

— Ми з татом і мамою живемо недалечко від неба, на восьмому поверсі, а цього літа ми гостювали у пана Будинка, недалечко від землі. Він, Будинок, до речі, вмів розмовляти! Разом із нами там мешкали родина Жучків, пан Павук із сім’єю, подружжя Ластівок, пан Лелека. Я дуже хвилювалася перед поїздкою, думала, що пан Будинок суворий і набундючений, а він виявився лагідним і вправним казкарем. Тепер я знаю, чому отой бузок під вікном мріяв про птахів, знаю, як вітерець перетворився на кошеня, хто такі бабки і ще багато-багато цікавого. Усі казки пана Будинка я намалювала!

Топпер:

— Коли я розповідаю комусь, що в нашому домі цілий день жив величезний ЖОВТИЙ носоріг, мені чомусь ніхто не вірить! Ніхто, крім усіх, хто бачив Отто. Крім Віґо, пана Гольма, пані Флори, пана Лева, Віґового татка, поліцмейстера, пожежних і всіх, хто побував того вечора в кав’ярні «Синій морський кит». Гм, мабуть, у те, що Отто – справжній жовтий носоріг, не вірить лише Сілле, моя наречена. Дуже нелегко, знаєте, мати наречену. Власне, через неї все й почалося. Але вона й досі не вірить, що Отто — справжній! І як тут бути?!!

Остап і Даринка, близнюки:

– Але я старший, – вибігає наперед Остап.

– Ще чого?! – відштовхує брата Даринка. – Подумаєш, старший! Зате я мудріша!

– Отак із нами завжди – ми сперечаємося, іноді навіть сваримося. Та як тільки стається щось надзвичайне – а надзвичайне трапляється з нами постійно! – ми не можемо одне без одного і всі проблеми неодмінно вирішуємо разом, – Остап як справжній чоловік вирішив заокруглити гострі кути.

– Якось під дією чар старого карпатського мольфара ми добряче помандрували легендами Прикарпаття і Тернопілля, – захоплено продовжує Даринка. – Як завжди, наша молодша сестричка Оленка завдала нам багато клопотів! Однак не могли ж ми залишити її там, у минулому…

– А минулого літа ми подорожували у Криму та Галичині, – Остап знову перебив сестру. – Кожна місцевість має свою історію, свої легенди й перекази. А ми вже в них непогано орієнтуємося… До речі, я старший за Даринку цілих чотири хвилини!

Сашко Чапалик:

— Ет, що тут і казати! Прихаїв, значить, Радик на літо до ГаПи (це Радикова бабуся, Галина Павлівна, але ми її звемо коротко — «ГаПа», так зрозуміліше), а в нас тут такеееее зактурилося! Чупакабра завелася, прачині? А ще і-но-пла-не-тя-ни! А в Радика своє детективне агентство в Луцьку, «Цезар і К» називається. І ми ото вчотирьох, я, Олесь, Радик і Соля, як ті мукшетери, все це діло розслідували. Радику, докажи!

 Спілкувався Пан Перевертас

 

 

Далі обов’язково буде! Наступного разу про свої літні пригоди розкажуть підлітки — Арсен, агент «ТТББ» Клим Джура, Хамід, Джим Ґудзик, Сергій, котрий провів свої літо, шукаючи скарб Солоного лиману, і Настя, яка одного дня перетворилася на кішку. Не пропустіть!


themesthemes/3444