Люди йдуть болонськими аркадами, закутані у їхніх присмерковий затінок: потоки виразних облич, розцяцьковані крамнички, чоловік поважно продає морозиво, крихітна площа, знамениті похилі вежі, історія, мистецтво – ми ніби опинилися у фільмі Фелліні й не хочемо з нього вибувати. Ми уперто вивчаємо туристичну топографію, перевіряємо глянець стереотипів. Італія для мене – це палка жестикуляція падре в ренесансному храмі, де треба незалежно від мети й віри заплатити за вхід євро. Це пишна краса, що для більшості мешканців стала буденним ритуалом. Вони знають, що всі туристи – метелики-одноденки, які помруть, тільки-но сядуть у свої потяги та літаки. Ось екзотичними рибками мелькнула зграйка японських туристів, розпатлані школярі весело задираються до них: «Do you speak English? Do you speak English?»

Здається, все тут сповнене особливої раблезіанської гостроти: тлум студентів біля Болонського університету, найстарішого у світі, лежить, сидить і п’є вино на теплому бруці, пубілка не церемониться – звично заходить у підворітню біля готелю «Россіні», справляє потребу й задоволено повертається до свого страйку з іграшковими декораціями «No NATO». Болонський процес, таким чином, почувається більш ніж щасливо. До речі, у XV столітті в цьому університеті ректором був Magister Georgius Drohobicz de Russia або як його ще називали Gorgio da Leopoli – український (руський, як тоді писалося) філософ, астроном та астролог Юрій Котермак, родом із Дрогобича. Це лише одна з асоціацій, яка швидко зникає в шаленому вирі скутерів, перехожих із болонками та наелектризованості вечора…

На перший захоплений погляд може здатися, що це лише край феєрії, яка проникає навіть у твоє ім’я, змушує звучати його по-новому: «Джулія? Ні, краще Джульєтта, – записує мене рецепціоніст у готелі і дає ключі від енного покою в старій віллі – А, ви на Болонський книжковий ярмарок? О, завтра побачите, яка це грандіозна подія, у готелях справжній аншлаг!»

І наступного ранку ця книжкова стихія накриває тебе, виринає Болонья ділова – тут купують і продають книжкові права, укладають контракти, тут справжній ярмарок авторів, літагентів та ілюстраторів, гіганський паперовий казан видавництв, книжок, листівок. Як приємно серед цього паперового розмаїття зустріти українську книжку – того року на Bologna Fiere у списку 250 найкращих дитячих книжок «Білі ворони» від мюнхенської бібліотеки була збірка поезій «Віршів повна рукавичка» Василя Голобородька!

Кожен стенд виставки розповідав свою історію: литовці створили дещо кубістичну експозицію, чехи – скульптури-ілюстрації з хліба, корейці показували мультики, російський стенд дизайнований із присмаком конструктивізму 20-х років, а на ятках деяких ісламських країн були розклеєні лише плакати із арабською в’яззю.

Вибратися з батьківщини болоньєзе було непросто – страйкували залізничники. Але виявляється, що це світ без паніки, місце солодкого неробства, навіть коли паралізована вся залізниця й сотні обурених намагаються знайти бодай одного працівника в бюро вокзалу італієць скаже – chі va piano, va sano e va lontano – хто їде повільно, той їде добре й далеко. Що ж, хотілося б вірити, що українські видавці повільно, але щасливо знаходитимуть дорогу до дитячого серця книжкової Італії.

 Юлія Стахівська, поетка


  • Новини

  • Бурундук став «Білою вороною 2013»!

    Книжка Івана Андрусяка «Вісім днів із життя Бурундука» (серія «Книготерапія») в ілюструванні Ганни Осадко ввійшла до престижного щорічного каталогу найкращих дитячих видань світу «Білі ворони 2013» (White Ravens 2013).

  • «Грані-Т» їдуть на Болонську книжкову виставку

    Наприкінці березня видавництво «Грані-Т» візьме участь у найбільшій дитячій книжковій виставці в Болоньї (Bologna Children's Book Fair-2013).

themesthemes/3248