У тому, що я книголюб, «винні» мої батьки. Це вони свого часу відстоювали величезні книжкові черги, передплачували журнали «Мурзилку» та «Юннат» і, незважаючи на солідну домашню колекцію книжок, усіляко заохочували мої «походи» до міської бібліотеки. Бібліотеки ще довгий час відігравали важливу роль у моєму навчанні – аж до п’ятого курсу університету вони були єдиним джерелом спеціалізованих посібників та унікальних текстів. (Інтернет, який з’явився в моєму житті у старших класах, ми з однокласниками використовували, як правило, для вивчення іноземних мов: завантажували новини з сайту CNN і читали їх на уроках англійської). Із художньою літературою, на яку завжди був час, усе було простіше – купував на Петрівці (книжковий ринок у Києві).

Перший покетбук у мене з’явився у 25 років. Цей ґаджет змінив мою уяву про читання, хоча паперові книги від того не зникли. (Як же бути зі звичкою гортати сторінки й нюхати нові книжки?.. ;) Мало того: виявилося, що два різні типи книжок можуть мирно співіснувати в одній бібліотеці, адже в кожного з них – своя роль і свої переваги. Так, у подорожі беру рідер – здається, з очевидних причин. Навіщо тягти за собою сумку із зайвими книго-кілограмами, якщо можна взяти 200-грамовий пристрій із сотнею книжок? Журнали й бізнес-літературу мені значно простіше сприймати в електронному форматі, до того ж, електронні файли дешевші за свої паперові аналоги вдвічі-втричі.

Як «досвідчений» користувач громадського транспорту, я дотримуюся «графіку читання», що залежить від погоди. Взимку, наприклад, у транспорті не читаю друкованих книжок: холодно. У холодну пору року мені найкраще підходять авдіокнижки. А вдома на мене чекають ще два списки до читання – стосик паперових книжок і папка з електронними. Ці два списки не перетинаються; якщо читаю одну книжку в метро, то вдома тримаю в руках іншу.

Попри величезну популярність електронних книжок, у світі набирає обертів буккроссинґ. Люди передають книжки одне одному, підтримуючи всесвітню книжкову циркуляцію. Звісно, цього не можна зробити з рідером… Крім того, електронна книжка не зможе передати того тактильного відчуття, що властиве лише паперовій книзі. Без сумніву, книга – це найкращий подарунок (особливо для дітей). На кожній книжковій виставці я витрачаю 100-200 грн на книжки для друзів. Друковані книги – емоційно сильніші за електронні рідери, тож стверджувати, що в найближчому майбутньому паперові книжки перестануть існувати, недоречно. Самі ж письменники потроху «заграють» із цифровими можливостями: пишуть романи-квести, в яких читач сам може обрати розвиток подій, фінал; видають книги винятково в електронних форматах тощо. І це, на мою думку, добрий знак. Знак того, що друковані й електронні книжки мають існувати паралельно, разом. Як у моїй електронно-паперовій бібліотеці.

Михайло Холманських,
керівник маркетинґових і
PR проектів «Obreey Store»


  • Новини

  • Шукайте книжки з серії «De profundis» в електронному форматі

    «Грані-Т» вирішили зробити подарунок для власників електронних рідерів: віднині книжки Іздрика, Євгенії Кононенко, Олександра Євтушенка й Анатолія Дністрового із серії «De profundis» можна знайти в електронному форматі в інтернет-книгарні «Obreey Store».

themesthemes/3185