Філологи вважають, що слово «мрія» створив («викував») Михайло Старицький – так само, як і цілу низку інших тепер активно вживаних слів: «нестяма», «байдужість», «загарт», «провинність», «приємність», «млявий», «страдниця»… Відомо навіть, коли воно було вжито вперше: 1965 року, яким датований перший-таки, що дійшов до нас, вірш Старицького «Ждання»:

    За гай скотилось сонце ясне,
Хмарок рожевих цілий рій
   В безодні синій тане, гасне,
  Мов злотосяйне пасмо мрій.

А 1873 року Старицький написав вірш «До альбома О.П. К-ч», де була така строфа:

Давно промучені хвилини
 Рожевих образів та мрій…
   Так часом пісні згук єдиний
 Зриває спогадів в нас рій.

Пані О.П. К-ч, якій цей текст присвячено, – Ольга Петрівна Косач, сестра близького друга Старицького Михайла Драгоманова, дружина ще одного його доброго приятеля – Петра Косача, ба навіть уже мама дворічної на ту пору дівчинки Лариси, майбутньої Лесі Українки. Сама ж Ольга вже невдовзі стане відомою під псевдонімом Олена Пчілка – і теж «викує» низку слів, без яких нині годі обійтися: «переможець», «променистий» і навіть «мистецтво»! Слово «мрія» їй дуже полюбиться й вона активно його вживатиме, – а відтак воно з’явиться і в найперших віршах дочки Лариси-Лесі…

Ось така історія, в яку мені, правду кажучи, попервах не дуже вірилося – бо слово є лише поняттям, яке відображає явище. Невже до середини 19-го століття такого явища не було – себто люди не мріяли? Нонсенс!

Явище, звісно, було – просто на його означення добирали інших слів, найчастіше пов’язаних зі «снінням», а то й просто «сном». Це не дивно, якщо пригадати, що в інших європейських народів слова на означення мрії і сну близькі, а то й тотожні: англійське dream, французьке rêver, польське śnić… І пригадаймо собі в цьому контексті, як багато «снів» у мові Тараса Шевченка – а «мрії» він не вживає, хоча саме це явище було йому, ой, як відоме – особливо на засланні…

А ми з вами вже не можемо обійтися не лише без явища, а й без самого слова «мрія». І дорослі теж – а про дітей годі й казати. Психологи стверджують, що дитяче мріяння, навіть дуже «відірване від реальності», є вкрай важливим елементом становлення, «визрівання» особистості. Казкотерапевт Катерина Єгорушкіна з цього приводу завважує: «Мрія є близьким і вірним другом дитини, оскільки в ранньому віці чуттєвий досвід переважає над інтелектуальним. Так, не маючи достатніх знань про навколишній світ, дитина активно фантазує, базуючись на своєму чуттєвому досвіді. Тому мрії дітей – такі щирі, безпосередні, народжені з глибини душі… Саме вони часто є основою для подальшого життєвого чи професійного самовизначення людини. Отже, мрія постає потужним мотивуючим фактором творчого пошуку, вона допомагає передбачати майбутнє та ефективно планувати свою діяльність».

Не дивно, що останнім часом виходить усе більше книжок, присвячених дитячому мріянню і його впливу на формування почуттів дитини та її ціннісних орієнтирів – усвідомлення тощо, «що таке добре і що таке погано». Ось і довгоочікувана новинка «Граней-Т» також присвячена мрії – саме вона є основою сюжету та «ідеєю» казкової повісті Тетяни Мельник «Зоряна подорож». Повість прописана уже легко, я б навіть сказав – тендітно, і завдяки цьому надається до сприймання дітками дуже раннього віку, буквально із двох-трьох років. Такий, зрештою, і вік головної героїні Марійки, яка одразу ж розчулює читача своїм трепетним ставленням до улюбленої іграшки, каченяти Качуні. Морозного зимового дня вона під час прогулянки знімає рукавичку, щоб зігріти в ній Качуню, а сама гріє долоньку в кишеньці. Мрії цієї дівчинки світлі й чисті – натомість у хлопчика Богданчика взагалі немає мрій, бо все, чого він захоче, йому одразу ж купують батьки. І ось, спостерігаючи за Марійкою та її каченям, хлопчик уперше задумується на тим, що, очевидно, є на світі якісь речі, які не вписуються, по-дорослому кажучи, в систему його цінностей – і він намагається їх осмислити, діючи, як і ми зазвичай діємо в таких випадках, через помилку… Так починається ця історія, яка в наївно-тендітний спосіб (а іншого способу в спілкуванні з такими маленькими дітками  не добереш) порушує цілу низку справді важливих і справді складних проблем, із якими й дорослі не завжди дають собі раду.

Отож, друзі, мрійте разом із цією книжкою, а головне – разом зі своїми дітьми!

Іван Андрусяк



Читайте також:

Потрібно довіряти своїй дитині
Брати і сестри
…Коли сніги були вищі від мене
Щастя від протилежного
«Повітряний» сезон «Граней-Т


themesthemes/22298