«Знаєте, що таке свобода? Це коли теплий ранок перетворюється на ще більш теплий день, за плечима рюкзак, кілька гривень в кишені — і вся Західна Україна перед тобою»

Народилася і живе у Кам’янці-Подільському. Філолог за освітою. З дитинства обожнювала подорожі і мистецтво, пізніше захоплення рідним краєм з хоббі переросло в професію. Автор найстарішого краєзнавчого сайту ua-нету «Замки і храми України» (http://castles.com.ua/). Статті для журналів «Мир туризма», «Карпати», «Фокус», «Панорама», «Світ Карпат», «Большая прогулка», місцевої та всеукраїнської преси. Учасник кількох фотовиставок в Україні та однієї в Бразилії :).  

Почуто від автора:
«Моє дитинство прийшлося на ті часи, коли дитячих садочків в Кам‘янці було вдвічі більше, аніж зараз — і туди були черги. Тож щоранку мене, заспану, мама відводила в садок від її заводу, що знаходився майже в іншому кінці міста. А забирав мене з цього дитячого кількагодинного рабства, як правило, дідусь. Додому ми поверталися через Старе місто. Якщо уявити траекторію моїх щоденних походів „дім-садок-дім”, то вийде правильний трикутник: витягнута в струну гіпотенуза проспекту вранці, броунівський рух дитячого майданчика вдень, два катети, до фортеці та звідти додому, перерізані гнучкою стрічкою Смотрича, ввечері. 
Уявний центр трикутника припадав на площу Ринок. „Дивись, тут, перед ратушею колись Устима Кармалюка карали сотнею різок! А о-он там, біля вірменського торгового дому – будівля колишньої духовної семінарії. Її закінчив не лише батько Ф.Достоєвського Михайло, а й мій улюблений поет Степан Руданський”. Мені 5 років. Мені цікаво. Вже. 
Хто зна, з яких інгридієнтів складається коктейль наших дорослих уподобань та пасій. Даю приблизний рецепт свого: закоханий у рідний край дідусь, приправлені романтичним флером залишки шляхетного минулого, старі путівники Україною, які мама привозила з численних походів комсомольської юності, — і місто. Застиглий в середньовічній комі Кам‘янець, над яким час, починаючи з епохи бароко, пролітав тихо й якомога непомітніше, майже не залишаючи артефактів свого плину. Природа і сіре каміння замкових стін зливаються в екстатичних, але втомлених за віки обіймах. Тут все не так. 
...Дев‘яності принесли процес напіврозпаду Союзу. Історичний факультет нашого пед-інституту, давню мою мрію, турбуленції перехідного періоду підкидували як на американських гірках, а в мене з дитинства поганий вестибулярний апарат. Тому зі своєю золотою медаллю йду на філологічний, щоб за кілька років дипломованим вчителем англійської мови повернутися туди ж, де вчилися я, моя мама та моя бабуся. 
Робота як щоденний подвиг — геройство, яке допускається лише при повній відсутності інших кандидатур та вакансій. Абсолютне  щастя приносить не так вже й багато речей. У першій трійці — подорожі Поділлям. Смішна вчительська зарплатня та ще смішніші підробітки витрачаються на бензин, книги та фотографії. Здається, я зрозуміла, що хочу робити в житті. 
Злам тисячоліть мало хто відчув так, як я. Для мене в 2000-му насправді почалась нова епоха. В Кам‘янці з‘явився інтернет. З‘являється нік, який виходить за межі онлайну в реальне життя — Блекі. 
Сайт... ну, так, так, сайт. Не дивлячись на технологічний кретинізм, я пробую щось самотужки наваяти в інтернеті. На 2001-ий рік матеріалів з поїздок зібралося стільки, що питання каталогізації світлин, інформації та відчуттів встало дуже гостро. Так і з‘явились „Замки і храми України". 
І я все так само подорожую краєм. Знаєте, що таке свобода? Це коли теплий ранок перетворюється на ще більш теплий день, за плечима рюкзак, кілька гривень в кишені — і вся Західна Україна перед тобою».

  • Пустиннікова Ірина В матеріалах сайту:

  • Новини

  • Мапа вихідного дня: Хотин та його фортеця

    Цими вихідними на Мапі вихідного дня ми шукатимемо зірку. Не звичайну п’ятикутну як на дитячих малюнках, не холодну і далеку, як на нічному небі, а кам’яну і велетенську, яка врятувала багатьом життя своєю міццю і величчю. Така зірка захована в Хотині і зветься вона Хотинська фортеця.

  • Прогулянки від центру вуличками Чернівців

    Минулої п’ятниці разом із «Мапою вихідного дня» ми розпочали складати маршрут центром мальовничих Чернівців. Так на нашій мапі з’явились Турецький міст і Турецька вулиця, будинок-корабель і міська ратуша. Сьогоднішня подорож передбачає багато цікавинок, які заховані на вуличках, що стікаються до центру міста, а розпочнемо прогулянку з Центральної площі.

  • З «Мапою вихідного дня» до центру Чернівців

    Ми можемо заочно закохатись у якесь місто, розглядаючи альбоми чи листівки, та наше реальне враження зазвичай різниться від очікуваного. Чого ж можна чекати від найменшої з областей України, та ще й розташованої так, що сюди транзитом потрапити дуже важко? Однак Чернівці варті того, щоб побачити на власні очі «чарівний край Черемоша й Прута». Адже важко придумати щось більш мальовниче за карпатські краєвиди, букові ліси, стародавні звичаї та кухню, які неодмінно вам сподобається, і ви захочете ще не раз сюди повернутись.

  • Подорож святинями Тернопілля

    Напередодні Вербної неділі «Грані-Т» запрошують помандрувати на Тернопільщину, адже саме цей край надзвичайно багатий на сакральні пам’ятки та духовні центри. Важко знайти на Тернопіллі село, де був би лише один храм: як правило їх кілька. В області є греко-католицькі, римо-католицькі, православні святині, збереглися старі синагоги, вірменські храми і святилище язичників на горі Ботиг.

  • Збараж і його святині на «Мапі вихідного дня»

    Минулого року ми відвідали багато міст і містечок Західної України, але на Тернопільщину з рубрикою «Мапа вихідного дня» дісталися лише на початку цього. Цей край відомий розмаїттям своїх пам’яток, він прекрасний і великий, його не вивчити за один візит. Сюди хочеться повертатися знову і знову, тому цієї п’ятниці ми спрямовуємо свої погляди в бік Тернопілля, а саме міста Збараж.

  • Ще?
personspersons/96