«Національне кіно віддзеркалює психологію народу безпосередніше за інші мистецтва»

Зігфрід Кракауер (8 лютого 1889, Франкфурт-на-Майні, Німеччина — 26 листопада 1966, Нью-Йорк) — німецький соціолог масової культури, теоретик кіно і кінокритик, письменник, публіцист.

Зігфрід Кракауер народився у єврейській сім'ї. У 1907—1913 вивчав архітектуру в Дармштадті, Берліні і Мюнхені, слухав курси філософії і соціології. У 1914 отримав диплом інженера, до 1920 працював архітектором в Оснабрюці, Берліні і Мюнхені. У 1922—1933 вів відділ літературної і кінокритики в газеті «Франкфуртер Цайтунг» у Франкфурті, а з 1930 — в Берліні, зближувався там з Вальтером Беньяміном і Ернстом Блохом. Випробував дію «теології революції» Ернста Блоха, філософії романа Дьердя Лукача. В есе «Детективний роман» (1925), серії журнальних заміток «Орнамент маси» (1927), книзі «Службовці» (1930), що вплинули на Теодора Адорно і його пізніші дослідження авторитарної особи, відзначав формування в Германії 1920-х рр.

У 1933 емігрував до Парижа, де працював над книгою про Оффенбахе і буржуазний Париж його епохи (опубл. 1937). У 1939 був інтернований французькими властями як підданий країни-супротивника, в 1940 через Марсель і Лісабон перебрався в США. У 1941—1943 рр. служив в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку, вивчав актуальну німецьку кінопропаганду, займався історією німецького кіно. Підсумком цих занять стала найбільш відома книга Кракауера «Від Калігарі до Гітлера. Психологічна історія німецького кіно» (1947, на англ. мові), де становлення фашистської ідеології простежується на поетиці фільмів німецького експресіонізму, трактуванню в них теми «чоловік і влада».

У 1960 опублікував іншу монографію, що здобула популярність серед теоретиків і істориків видовищних мистецтв, — «Природа фільму». Останні роки життя був керівником відділу прикладних соціальних досліджень у Колумбійському університеті, займався вивченням дії масових комунікацій на суспільну свідомість в країнах соціалізму. Остання книга Кракауера — опублікована посмертно праця «Історія, останні речі перед кінцем» (History, the Last Things Before the Last).

Про Кракауера знятий документальний фільм «Mit dem Blick für das Sichtbare» («Глядя на очевидное»,1986, режисери Райнер Отт, Ральф Егерт).

Твори:

  • Soziologie als Wissenschaft. Eine erkenntnistheoretische Untersuchung. Dresden 1922.
  • Die Wartenden. Erste Gabe des Frankfurter Bundes tätiger Altstadtfreunde. Frankfurt/Main, 1922.
  • Ginster. Von ihm selbst geschrieben. Berlin, 1928 (автобиографический роман, опубликован без имени автора).
  •  Die Angestellten. Aus dem neuesten Deutschland. Frankfurt/Main, 1930.
  • Jacques Offenbach und das Paris seiner Zeit. Amsterdam, 1937.
  • Propaganda and the Nazi War Film. New York, 1942.
  • The Conquest of Europe on the Screen. The Nazi Newsreel 1939—1940. Washington, 1943.
  • From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. Princeton, 1947.
  •  Udlaendinge i amerikanske film. Copenhagen, 1951.
  •  Satellite Mentality. Political Attitudes and Propaganda Susceptibilities of Non-Communists in Hungary, Poland and Czechoslovakia. A Report of the Bureau of Applied Social Research, Columbia University. New York, 1956.
  •  Theory of Film. The Redemption of Physical Reality. New York, 1960.
  • Ornament der Masse: Essays. Frankfurt/Main, 1963.
  •  Straßen in Berlin und anderswo. Frankfurt/Main, 1964.
  • History. The Last Things Before the Last. New York, 1969.
  • Посмертні видання
  • Über die Freundschaft: Essays. Frankfurt/Main: Suhrkamp, 1971.
  • Kino. Essays, Studien, Glossen zum Film. Frankfurt/Main: Suhrkamp, 1974.
  • Der Detektiv-Roman. Ein philosophischer Traktat. Frankfurt/Main: Suhrkamp, 1979.
  • Realismus und Fiktion. Literatur- und filmtheoretische Beiträge von Adorno, Lukács, Kracauer und Bazin. Dortmund: Nowotny, 1985.
  • Der verbotene Blick. Beobachtungen, Analysen, Kritiken. Leipzig: Reclam, 1992.
  • Berliner Nebeneinander. Ausgewählte Feuilletons 1930—1933. Zürich: Epoca, 1996.
  • Frankfurter Turmhäuser. Ausgewählte Feuilletons 1906—1930. Zürich: Epoca, 1997.
  • Російською мовою
  • Природа фильма: Реабилитация физической реальности. М.: Искусство, 1974.
  • Психологическая история немецкого кино. От Калигари до Гитлера. М.: Искусство,1977.
  • Жак Оффенбах и Париж его времени. М.: Аграф, 2000.
  • «Человек с киноаппаратом». Рецензия 1929 г.//Киноведческие записки, 2000, № 49, с. 205—207.
  • Орнамент массы// Новое литературное обозрение, 2008, №92, с.69-77
  • Кракауер Зіґфрід В матеріалах сайту:

  • Про нас пишуть

  • Кінематографічна психологія Ваймарської доби

    Завдяки конкурсу «100 німецьких книг», який влаштовував Ґете-Інститут в Україні, з багатьма книжками «Граней-Т» мали змогу ознайомитись усі охочі. Деякі відгукнулись на конкурс і надіслали рецензії. Одна з них про найвідоміше досліджень німецького кіна, що вплинуло на розвиток науки про кіно ХХ століття – «Від Каліґарі до Гітлера – психологічна історія німецького кіна».

  • Завершився конкурс рецензій від Ґете-Інституту «100 німецьких книг»

    6 квітня завершився конкурс рецензій Ґете-Інституту «100 німецьких книг», що проходив за підтримки програми перекладів Німецького культурного центру Ґете-Інституту в Україні. Під час виставки «Книжковий світ» було визначено найкращу рецензію та оголошено переможця, який отримав можливість двотижневого мовного стажування в Берліні.

  • Кіно/Хроніка

    Кіно – парадоксальне.

  • Кракауер у перекладі Андрущенка: межі семантичної самоіронії

    Початок ХХ сторіччя подарував мистецтвознавцям унікальну можливість спостерігати наочну реалізацію парадокса Вайльда, а саме - безпосередній вплив мистецтва на реальне життя.

  • Німецьке кіно до Гітлера

    «Національне кіно віддзеркалює психологію народу безпосередніше за інші мистецтва» – так твердив Зігфрід Кракауер, один із перших теоретиків німецького кіно.

  • Новини

  • Конкурс рецензій Ґете-Інституту «100 німецьких книг»

    За підтримки програми перекладів Німецького культурного центру Ґете-Інституту в Україні з 5 березня до 5 квітня 2012 року триває конкурс рецензій на видані переклади. Мета конкурсу – привернути увагу до книжок, виданих за підтримки Ґете-Інституту, підвищити стандарти обговорення перекладів та заохотити кращих дописувачів.

  • Ще?
personspersons/85