«Для мене література є способом осмислення незглибимої теми – життя людської душі, часто таємниче і своєрідне. Якщо не став би письменником, хотів би бути психотерапевтом чи лікарем загалом. Література для дітей – це ті ж оповіді про стан і відчуття юних душ, ще не заторкнутих компромісами дорослого світу...»

Степан Процюк народився 13 серпня 1964 року на Львівщині. Закінчив Івано-Франківський педінститут та аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України в Києві. Викладає українську літературу в Прикарпатському університеті. Живе в Івано-Франківську. Дружина Люба також працює викладачем літератури в університеті. Сини – Антон і Захар – школярі. Лауреат кількох літературних премій. Окремі твори перекладалися іноземними (польська, російська, німецька, англійська) мовами.

Книги:

  • «На вістрі двох правд» у збірнику «Нова дегенерація»;
  • «Апологетика на світанку»(поезії);
  • «Лицарі стилосу і кав’ярень» (есеїстика;
  • «Переступ у вакуумі»(повісті);
  • «Завжди і ніколи»(поеми);
  • «Шибениця для ніжності»(повісті)
  • «Серафими і мізантропи»(повісті та оповідання;
  • «Інфекція»(роман);
  • «Жертвопринесення»(роман);
  • «Тотем» (роман);
  • «Канатоходці» (есеїстика);
  • «Руйнування ляльки» (роман, ще не вийшов окремою книгою)
  • Процюк Степан В матеріалах сайту:

  • Про нас пишуть

  • Іван Андрусяк: «Є одна кепська тенденція: дитяча література тепер… модна!»

    На сайті літературної премії «Великий їжак» розпочалось знайомство з членами журі, одним із яких є поет, есеїст, перекладач, улюблений дитячий письменник – автор «бестселерів» Іван Андрусяк. Про творчі «обличчя», найновіші тенденції в дитячій літературі та інші «капості» розпитувала Ольга Купріян.

  • В «Аналізі крові» Степана Процюка ознак «живого» життя не виявлено

    Зацікавившись свого часу психоаналізом, наше літературознавство відступило на більш безпечні позиції, звернувшись до знайомих різновидів аналітики. Чи то пак, розгляду текстів із позиції офіційної «правди життя», а не з шанців «психологічного» злету наукової думки.

  • «Анализ крови» от знатока душ

    Похоже, в украинской современной литературе активизировалась волна экзистенциальной тематики. Смысл жизни, игры подсознания, ценности и пороки - становятся линиями сюжетов, а не изобразительными инструментами.

  • Процюк і порожнеча

    Коли відомий письменник видає збірку есеїстики, то є закономірно, цілком нормально і навіть добре. Але я в таких випадках чомусь завжди починаю хвилюватися за автора. Чи все в нього гаразд?

  • «Той, що вміє бути самотнім...»

    2010 рік починається у нас химерно: вже не кажу за політичні обриси і перспективи, які грозять випхати українство на безлюдний острів.

  • Апологія життя, апологія страждання

    Невмирущість деяких концептологій залежить виключно від нас, теперішніх, а не від авторів колись модних і авторитетних ідей, осяянь і знахідок.

  • Дороговказ на шляху до самого себе

    У книзі, яка складається з есеїв філософського та психологічного змісту, Степан Процюк ставить безліч питань. Для чого ми живемо?

  • Новини

  • Степан Процюк став членом ПЕН-клубу

    Письменник Степан Процюк став членом Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу – однієї з найстаріших Міжнародних письменницьких організацій, яка об’єднує письменників, перекладачів і редакторів з усього світу. Про це автор «Граней-Т» повідомив на своїй сторінці у мережі Facebook.

  • Один липневий день Степана Процюка

    Літо… Липень… А навколо лише чути відпочинок… спека… море… гори… Де ж відпочивають письменники, які місцини вони обирають, аби набратися натхнення на наступний творчий рік? Зазвичай письменники їдуть туди, де панує тиша і в цій тиші чути власні думки, де ніщо і ніхто не злякає нового задуму, нових ідей, нових творів. Куди вирушив на відпочинок Степан Процюк, і як провів один липневий день в роздумах і тиші, дізнаєтесь з листа самого автора.

  • Які вони – сучасні підлітки?

    Це незмінно: завжди знаходяться дорослі, які, скрушно зітхаючи, говорять, що сучасна молодь гірша, невихованіша і неосвіченіша, ніж були вони в такому віці. Подібні зітхання доводиться чути так часто, що іноді думаєш: чи не з тієї це «серії», що й, скажімо, зітхання за радянським минулим (а разом з ним – і за радянськими продуктами, цінами, рівнем читання книжок тощо). Завжди будуть люди, чий зір і думки спрямовані назад, і саме там – позаду – їм усе видаватиметься радісним і всипаним трояндовими пелюстками. Небезпечніше, коли подібні зітхання чуєш від людини, яка для цієї молоді пише. Нещодавно в інтерв’ю «Казкарці» письменник Валентин Бердт назвав сучасних підлітків «нещасними й украй замордованими школою, виснаженими недосяжними мріями, реалізація яких залежить від батьківського гаманця, а не від власних зусиль у навчанні – це якщо коротко». «А взагалі, це прекрасні діти, яким потрібні не менш прекрасніші вчителі в широкому сенсі цього слова, – додає автор. – І хочеться вірити, що хороші книжки стануть у нагоді, коли виникне потреба в моральних орієнтирах ». Чи все так погано у світі сучасних українських підлітків? «Грані-Т» звернулися із цим запитанням до письменників, які пишуть для дітей і, зокрема, – для підлітків.

  • Хто/що найбільше вплинув/уплинуло на Ваше становлення як письменника/людини?

    Сьогоднішнє опитування «Граней-Т», здається, найбільш щире і сердечне, бо, коли когось запитуєш (а тим паче письменника!) про речі, людей, ситуації, які допомогли йому стати тим, ким він є нині (і зокрема письменником!), відкритості, вдячності, поіменності не оминути. На шляху кожного опитаного нами письменника траплялися різні люди, книги, вчинки і слова, які впливали, визначали й вказували, куди рухатися далі. Важливим, на наш погляд є те, що жоден із письменників не формувався без чиєїсь підтримки, хоча ще важливіше – що їхнє формування не припиняється і нині. Отже, можемо відшукати у відповідях наших авторів цінні підказки, як виховати майбутнього письменника :)

  • Читати чи писати?

    Тему чергового опитування «Граней-Т» запропонував один із найзагадковіших (бо неіснуючих) авторів нашого видавництва – автор книжки «Людина в (м)асьці». І справді, що більше до вподоби письменникові – читати чи писати? Здавалося б, відповідь проста – якщо письменник, значить, найбільше часу він проводить саме за писанням. Але якщо при цьому він не читає книжок і не переглядає ЗМІ, як він може стежити за сучасними тенденціями в літературі, за тим, що відбувається в рідній країні і світі, як він навчається і вдосконалюється? Запитання таки каверзне, й тим більш цікаво дізнатися, що на нього відповіли автори «Граней-Т».

  • Чи потрібно дітям переказувати книги класиків?

    Тему для чергового опитування «Граней-Т» підказала чи не найтитулованіша книжка видавництва – «Сни Ганса Християна» Лесі Ворониної, яка є авторським переказом казок всесвітньовідомого письменника. Не всі батьки знайомлять своїх дітей з ориґіналами творів данського класика, який, як сам зазначав, писав казки передовсім для дорослих. Поза тим книжку Лесі Ворониної можна рекомендувати дітям без жодних пересторог. Так само чи кожна дитина подужає ориґінали «Вінні-Пуха» Алана Мілна чи «Алісу в країні див» Льюса Керола? Але і про Вінні-Пуха, і про Алісу читаюча малеча знає, приміром, завдяки переказам Бориса Заходера. І ці приклади далекі від тих переказів класики, які сьогодні вільно може купити чи скачати кожен лінивий учень чи студент. Отже, переказування класики може бути корисним і художньо вартісним, а може бути буквальним – і тоді воно позбавляє дитину можливості смакувати справжнім текстом. Що з цього приводу думають автори «Граней-Т» - письменники, художники і психологи?

  • Чи читали Ви в дитинстві під ковдрою з ліхтариком?

    Усі дорослі знають, що читати треба сидячи й у добре освітленому місці. А всі діти знають, що, коли від книжки тяжко відірватися, читати можна будь-де і за будь-яких умов. І якщо вже турботливі батьки вимагають дотримуватися всіх правил і навіть купують вам спеціальну підставку під книжку, що ж – доводиться хитрувати. Бо коли за сюжетом книжки на головного героя саме звідусіль чигає небезпека, коли ось-ось уже дізнаєшся, чи будуть головні герої жити довго і щасливо, то читати можна і на уроках, і під час підготовки до них, і навіть під ковдрою з ліхтариком. І не випадає нам говорити про шкідливість такого методу читання, бо серед опитаних «Гранями-Т» експертів майже не знайшлося «правильних» читачів. Напевно, через читання під ковдрою з ліхтариком має пройти кожен маленький читач:)

  • Ще?
personspersons/57