«Перекладання для мене, як наркотик. Скільки житимуть люди, стільки й житиме література, а що не всі можуть читати мовами світу, то потрібні ми, перекладачі. Тож від наркотичної залежності мені не вилікуватися ніколи.»

Народилася 29 листопада 1959 р. у Щирці Пустомитівського району Львівської області. З 1961 р. мешкає у Львові. Закінчила Львівський державний (нині — національний) університет ім. Івана Франка за спеціальністю германська філологія (1982). Навчалася у Норвезькій фундації перекладачів (Norwegian Translators Fund) (2001) і була учасницею літніх шкіл в норвезькому Університеті Осло (1998), Українського Вільного університету в Мюнхені (1992, 1993, 1994).

Після здобуття вищої освіти працювала викладачем німецької мови на кафедрі іноземних мов Львівського медичного університету ім. Данила Галицького (1982—1992) та викладачем німецької мови та літератури у Львівському педагогічному коледжі (1989—1992), науковим співробітником Науково-дослідного центру періодики Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника (нині — Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника) (1992—1996), перекладачем у львівських видавництвах «Літопис» та «Місіонер» (1996—1997), викладачем німецької та норвезької мов Львівського національного університету ім. Івана Франка (1997—2002) та аташе з питань преси і культури Посольства України в Фінляндії (2002—2004). Нині продовжує роботу у Львівському національному університеті ім. Івана Франка, викладаючи на факультеті міжнародних відносин німецьку та норвезькі мови.

У 1997 р. заснувала і стала директором Центру країн північної Європи (Nordic Center) у цьому ж університеті (1997—2002) та засновницею і головою Центру Програми «Балтійський університет» в Україні (BUP Programme Center Ukraine) (1997—2002).

Перекладацький внесок

Художні переклади Н. Іваничук вирізняються мовним багатством та глибоким відтворенням духу творів зарубіжних письменників. Вона органічно вводить в українську культуру сучасних актуальних авторів та їхні оригінальні твори, розширюючи знання українського читача про європейську літературу та європейський світ. Дебютувала 1978 р. поетичними перекладами з норвезької мови Б. Б’єрнсона та Г. Ібсена у збірці «Передчуття» (К.: «Веселка»).

У її перекладі вийшли окремими виданнями такі книги: з німецької — 

  • Е. Цельнер «Історія Австрії» (ІХ розділ «Епоха Франца Йосифа і кінець монархії (1848—1918)» (Л.: Літопис, 2000);
  • Леопольд фон Захер-Мазох «Вибрані твори» (Л.: Літопис, 2001: один з перекладачів) та «Венера в хутрі: Повісті» (Л.: ЛА «Піраміда», 2008);
  • Б. Шефер «Пес на ім’я Мані або Абетка грошей» (Л.: В-во Старого Лева, 2008), «Кіра або дірка від бублика» (Л.: В-во Старого Лева, 2009);

з норвезької —

  • К. Ербек «Випробувальний термін» (К.: Веселка, 1987),
  • Ю. Ґордер «Світ Софії» (Л.: Літопис, 1997), «У дзеркалі, в загадці…» (Л.: Літопис,1998), «Віта бревіс» (Л.: Літопис, 1998), «Замок у Піренеях» (Л.: Літопис, 2009),
  • Т. Весос «Вибрані твори» (Л.: Літопис, 2000),
  • К. Гамсун «Вибрані твори» (Л.: Літопис, 2000),
  • підручник «Історія Норвегії» (Л.: Літопис, 2001),
  • Й. Ґальтунґ, А. Несс «Політична етика Ґанді» (Л.: Місіонер, 2001),
  • В. Генріксен «Королівське дзеркало» (Л.: Літопис, 2002), «Вибрані норвезькі новели» (Л.: Літопис, 2003),
  • Л. Ульманн «Поки ти заснеш» (Л.: Літопис, 2004),
  • Анне-Кат Вестлі «Мама, тато, восьмеро дітей, бабуся та вантажівка», «Бабуся і восьмеро дітей у лісі» (обидві: К.: Махаон, 2007), «Марта і бабуся, бабуся і Мортен» та «Маленька подяка від Антона» (обидві: К: Махаон, 2008)

зі шведської —

  • А. Єнсен «Мазепа» (К.: Укр. письменник, 1993),
  • Т. Янсон «Вибрані твори» (Л.: Літопис, 2004),
  • Т. Янсон «Країна Мумі-тролів» (Л.: В-во Старого Лева, 2004. — Т.1; 2005. — Т.2, 3),
  • З. Топеліус «Казки» (Львів: В-во Старого Лева, 2008),
  • Г. Мейнандер «Історія Фінляндії» (Л.: ЛА «Піраміда», 2009).
  • Твори зарубіжних письменників у її перекладі друкувалися на сторінках часописів «Всесвіт», «Вітчизна», «Жовтень» (нині — «Дзвін»), «Жінка» (раніше — «Радянська жінка»), «Кур’єр Кривбасу», «Парадигма», «Літературний Львів» та ін.

Член Національної спілки письменників України.

  • Іваничук Наталя В матеріалах сайту:

  • Новини

  • На третьому тижні конкурсу «Книжка з мого наплічника» головний Кривий Ріг

    26 квітня видавництво «Грані-Т» запропонувало батькам і дітям припинити боротися з віртуальними вітряками, тобто з Інтернетом, бо ж він давно став невід’ємною частиною нашого часу. Доклавши зусиль і фантазії, «мінуси» Інтернету можна перетворити на «плюси». З цією метою було започатковано конкурс «Книжка з мого наплічника». Минулого тижня переможницею стала талановита та цілеспрямована учениця Криворізької загальноосвітньої спеціалізованій школі № 20 з поглибленим вивченням німецької мови Марія Клімкіна.

  • Чи користуєтеся Ви послугами бібліотек?

    Якщо заглибитися в дитячі спогади, то бібліотека зринає в них як місце з особливим освітленням та ароматом, місце, в якому панують системність і впорядкованість. А якщо пригадати навчання в університеті, то це вже величезні зали з великою кількістю полиць, шаф, каталогів і фахових консультантів. Бібліотечна культура така давня, що до неї неможливо не пройнятися повагою і вдячністю. А поза тим, чи є ця культура затребуваною в часи букрідерів, всюдипроникного інтернету і піратського скачування авторських текстів? «Грані-Т» запитало своїх експертів, авторів і читачів, коли, як часто і з якою метою вони відвідують бібліотеки

  • Усі таємниці дорослішання від Ніни Ґрьонтведт і видавництва «Грані-Т»

    Дорослішання дитини зазвичай починається з першого сумніву. Скажімо, такого: чи справді подарунки під подушку кладе святий Миколай, а чи це роблять батьки?

  • Чути і бачити

  • Буктрейлер на книжку Ніни Е. Ґрьонтведт "Привіт, це я!"

    Нелегка це справа — дорослішання. Іноді воно виливається в суцільну халепу: молодша сестричка — вереда, найкраща подруга — зрадниця, сусідський хлопчина Стіан — повний бовдур, батьки — далекі, наче космос.

  • Ще?
personspersons/2691