«Для мене література – це не данина моді, не прагнення бути на якомусь рівні і комусь подобатися. Це передовсім саме життя. Література як повітря. Як вода. Без них можна протриматися якийсь час, але недовго. І ставлення суспільства до літератури говорить про його духовне здоров'я. Коли я пишу, я просто намагаюся, щоби написане мною когось зігріло, принесло радість або змусило замислитися, поглянути на світ і на себе з якогось незвичного боку»

Народився 2 липня 1940 року в Києві. Раннє дитинство минуло в Удмуртії, де батько працював в ліспромгоспі. Перші спогади про дитинство пов’язані з лаптями із лику.

«С каким восторгом я наматывал портянки, потом подвязывал эти лапоточки и смачно шлепал в них по осенней вязкой грязи. И липучесть сосновой смолы, и ароматы бензина в гараже, где стояли полученные по «ленд-лизу» «студебеккеры», и запах конского навоза в леспромхозовской конюшне, и лисички, растущие прямо под домом – все это осталось где-то на самом дне»

Потім повернувся до Києва. Закінчив 3 курси сільськогосподарської академії та філологічний факультет КДУ. Працював на заводі та в архітектурній майстерні, більше 20 років керував відділом літератури республіканської дитячій газеті «Юний ленінець» («Перемена»).

«Помню завод, НИИ с самиздатом под столом. Армия и моя собственная война с «узнавшими» меня. Семинары переводчиков в Литинституте, А потом поездки, уже после университета, на Сахалин и в Среднюю Азию. Пять лет дружбы с Туркменией. «Ах, восточные переводы, как болит от вас голова!..»

Тричі добірки лірики виходили в журналі «Юность» у часи, коли він був найпопулярнішим часописом. Перекладав українських поетів російською мовою. У видавництві «Художественная литература» з перекладами Леоніда Сороки виходили збірки вибраного Миколи Вінграновського та Абрама Кацнельсона. В інших виданнях виходили переклади віршив Бориса Олійника, Івана Драча, Ліни Костенко та інших.

Багато перекладав туркменських поетів.

Переїхавши до Ізраїлю з дружиною та двома синами, мусив розпочинати все спочатку: завод, безліч курсів – для журналістів, для тур лідерів та ін. – в результаті яких ніким не став, але зміг вільно спілкуватись на івриті. Про вірші згадував усе рідше, однак журналістика завжди залишалась в житті Леоніда. Нині мешкає в Ізраїлі, працює редактором інтернет-порталу. Член Спілки російськомовних письменників Ізраїлю, член ПЕН-клубу. Має двох синіх, п’ятеро онуків.

Дитячі книги Леоніда Сороки: «Четыре цвета» (Веселка, 1989) «Октябрятское дежурство» (Веселка, 1986) «Дощечка» (Малыш, 1985) «Гуси прилетели (дитячі вірші – переклади з туркменської). Ашхабад» (Магариф,1985) «Буквы на базаре» (2010) «Про мышонка Шона, про амстердамского кота Тома и про разное другое» (Санкт-Петербург, 2004)
  • Сорока Леонід В матеріалах сайту:

  • Про нас пишуть

  • Леонід Сорока у студії програми «Твій друг - книга» Українського національного радіо

    Ізраїльський письменник Леонід Сорока завітав у студію програми «Твій друг - книга» Українського національного радіо і розповів радіослухачам про свою збірку іронічних віршів "Кишеньковий дракон"...

  • Книжка на вихідні: «Кишеньковий» подарунок рідненьким маленьки

    Якщо не з тої встав ноги – Тікай чимшвидше у луги. Із братиком щоб не побитися і не накапостить сестрі, найкраще геть із дому вшитися, побути трохи надворі.

  • Події

  • 15–18 грудня в Українському домі «Книжкові контракти-2012»

    Видавництво «Грані-Т» традиційно запрошує читачів на презентації книжкових новинок, автограф-сесії та зустрічі з авторами.

  • Російський поет Леонід Сорока презентує в Києві «Кишенькового дракона»

    У передсвяткові грудневі дні поет завітає до української столиці, щоби презентувати його найулюбленішу книжку.

  • Віршолюбики. Дівчачий день

    31 березня, в суботу, о 12:00 у столичному руському клубі «КультРа» (вул. Володимирська, 4) видавництво «Грані-Т» влаштовує чергові дитячі читання. Цього разу «Віршолюбики» матимуть не просто дитяче, а й особливе «дівчаче» обличчя – адже читати вірші для малечі будуть журналісти Ірина Ванникова та Марічка Падалко, письменниці Світлана Поваляєва та Лариса Денисенко, мисткиня, співачка Анжеліка Рудницька й олімпійська призерка Олена Говорова.

  • Новини

  • Леонід Сорока презентував «Кишенькового дракона» в Українському культурному центрі в Ізраїлі

    Нещодавно у місті Бат Ям (Ізраїль) відкрився Український культурний центр, роботою якого опікується новопризначений другий секретар посольства України в Ізраїлі з питань преси та культури Олена Іванчук.

  • Читати чи писати?

    Тему чергового опитування «Граней-Т» запропонував один із найзагадковіших (бо неіснуючих) авторів нашого видавництва – автор книжки «Людина в (м)асьці». І справді, що більше до вподоби письменникові – читати чи писати? Здавалося б, відповідь проста – якщо письменник, значить, найбільше часу він проводить саме за писанням. Але якщо при цьому він не читає книжок і не переглядає ЗМІ, як він може стежити за сучасними тенденціями в літературі, за тим, що відбувається в рідній країні і світі, як він навчається і вдосконалюється? Запитання таки каверзне, й тим більш цікаво дізнатися, що на нього відповіли автори «Граней-Т».

  • Леонід Сорока в «Бейтейну-Наш дім»

    Друга київська зустріч з іронічним поетом з Ізраїлю відбулася у столичному Єврейському благодійному фонді

  • Леонід Сорока та Іван Андрусяк читали іронічні вірші в СШ №135

    Цими передноворічними днями до столиці завітав російський поет, який народився у Києві, а нині мешкає в Ізраїлі, Леонід Сорока.

  • Марися Рудська серед найкращих молодих книжкових ілюстраторів

    Дитяча книжкова ілюстрація – особливий різновид образотворчого мистецтва, розрахованого передовсім на найчутливішу і найемоційнішу аудиторію. Як правило, діти спочатку сприймають ілюстрацію і лише потім, якщо вона їм сподобалась, беруться за читання. Керуючись прагненням вибрати найкращих ілюстраторів дитячих книжок, видавництво «ТриМаг» уклало і видало унікальний каталог «222 лучших молодых книжных иллюстратора +1 почетный гость из стран бывшего СССР». Серед найкращих – художник «Граней-Т» Марися Рудська.

  • «Купальські віршолюбики» разом із «Гранями-Т» та МО «ОsтаNNя Барикада»

    Із думкою про малечу, яка не поїхала до бабусь-дідусів, у дитячі табори чи у відпустку разом із батьками, видавництво «Грані-Т» та МО «ОsтаNNя Барикада» влаштовують літні, а точніше – купальські «Віршолюбики»! 6 липня об 11:00 вірші «гранівських» поетів читатимуть для дітей відомі «барикадівці» Світлана Поваляєва, Олесь Доній, Ксенія і Павло Коробчуки, Яна Конотоп та Фагот (Олег Михайлюта). Запрошуємо маленьких і великих віршолюбиків!

  • VІІI Київська міжнародна виставка-ярмарок в обличчях

    Із 17 до 20 травня в Українському домі проходила VІІI Київська міжнародна виставка-ярмарок. Біля стенду видавництва «Грані-Т» в ці дні було не лише багато дорослих та маленьких читачів, але й письменників, які розповідали про свої новинки, ділилися творчими планами, рекомендували книги для читання влітку і, звісно, роздавали автографи.

  • Чи потрібно дітям переказувати книги класиків?

    Тему для чергового опитування «Граней-Т» підказала чи не найтитулованіша книжка видавництва – «Сни Ганса Християна» Лесі Ворониної, яка є авторським переказом казок всесвітньовідомого письменника. Не всі батьки знайомлять своїх дітей з ориґіналами творів данського класика, який, як сам зазначав, писав казки передовсім для дорослих. Поза тим книжку Лесі Ворониної можна рекомендувати дітям без жодних пересторог. Так само чи кожна дитина подужає ориґінали «Вінні-Пуха» Алана Мілна чи «Алісу в країні див» Льюса Керола? Але і про Вінні-Пуха, і про Алісу читаюча малеча знає, приміром, завдяки переказам Бориса Заходера. І ці приклади далекі від тих переказів класики, які сьогодні вільно може купити чи скачати кожен лінивий учень чи студент. Отже, переказування класики може бути корисним і художньо вартісним, а може бути буквальним – і тоді воно позбавляє дитину можливості смакувати справжнім текстом. Що з цього приводу думають автори «Граней-Т» - письменники, художники і психологи?

  • У Спілці письменників читали вірші діти і для дітей

    7 квітня у приміщенні Національної спілки письменників України відбулися дитячі читання «Вербові котики», що стали заключним акордом літературного мега-марафону «Віршень». Напередодні Вербної неділі вірші для малечі читали поети Іван Андрусяк, Леся Мовчун, Михайло Григорів, Сергій Пантюк та Юрій Бедрик. А для дорослих – не менш професійно – читали всі діти, які завітали на читання і вирішили позмагатися за книжкові й «сонячні» подарунки видавництва «Грані-Т».

  • Чи читали Ви в дитинстві під ковдрою з ліхтариком?

    Усі дорослі знають, що читати треба сидячи й у добре освітленому місці. А всі діти знають, що, коли від книжки тяжко відірватися, читати можна будь-де і за будь-яких умов. І якщо вже турботливі батьки вимагають дотримуватися всіх правил і навіть купують вам спеціальну підставку під книжку, що ж – доводиться хитрувати. Бо коли за сюжетом книжки на головного героя саме звідусіль чигає небезпека, коли ось-ось уже дізнаєшся, чи будуть головні герої жити довго і щасливо, то читати можна і на уроках, і під час підготовки до них, і навіть під ковдрою з ліхтариком. І не випадає нам говорити про шкідливість такого методу читання, бо серед опитаних «Гранями-Т» експертів майже не знайшлося «правильних» читачів. Напевно, через читання під ковдрою з ліхтариком має пройти кожен маленький читач:)

  • Ще?
personspersons/123