Стефа

  • 4 серпня

Привіт! Я Стефа і я татійка! Я боюся висоти і стоматолога – а Чакалки не боюся, і квит! Мій тато каже, що проблеми вирішуються з усмішкою, а з плачем лише нагромаджуються. І я знаю, що це правда, тому що я сміхотунчик. А ще тому, що одного разу мене забрала Чакалка – і нічого, повернула…

А все тому, що інколи я буваю неслухняною. Ну дуже неслухняною! Я знаєте, що зробила? Ніколи не відгадаєте! Я… набила свою старшу сестричку! Аж соромно, направду… Сама не знаю, як у мене так вийшло…

Ну але якщо ти вже робиш отакі капості, то мусиш розуміти, що безкарно вони не минуться. Авжеж – рано чи пізно прийде розплата. Уночі, крадькома… З великим звуконепроникним мішком… І забере тебе в той мішок… І понесе в темний ліс…

Так, може Бабай прийти, може Бабаїха чи навіть Жерикізяк – їх, страшидел, багато. А по мене прийшла Чакалка – і так я опинилася в чарівній школі чакалок і бабаїв. І зрозуміла, що треба боротися. Бо там було хоч і весело – особливо коли акула шльопанці проковтнула, – та кому хочеться вирости страшидлом, схожим на політиків? Певна, що серед вас таких немає!

А сестричка – так-так, саме сестричка! – мені допомогла боротися. Бо хто ще допоможе, як не рідні люди? Атож!

І хоча школу розвалила не я – зате я достеменно знаю, як її не спалити!

Отак ми й перемогли – а з Чакалкою відтак навіть подружилися. Бо не така вже вона й страшна виявилася – зате цікава. І ми з нею потім ще не одну захоплюючу пригоду разом пережили – скажімо, коли цілим класом ходили в похід осіннім лісом, і там на нас полював Жерикізяк і ціле стадо бабаїв…

Я вам скажу так: якщо ти кмітливий, і веселий, і тобі завжди допоможуть ті, кого ти любиш і хто любить тебе, – то на світі нічого не страшно! Крім, звісно, висоти і стоматолога…


characterscharacters/2326