Днями під час «Книжкового Арсеналу» літературознавець Тамара Гундорова прочитала лекцію на тему своєї нової книжки «Транзитна культура», що побачила світ у видавництві «Грані-Т». Про свою найновішу книжку розповідає її авторка.

Ця книжка – своєрідне продовження моєї «Післячорнобильської бібліотеки». Мова в ній про сучасну літературу і культуру — як явища транзитні, і не лише тому, що вони розгортаються після тоталітаризму, колоніалізму, соціалізму. Транзит для мене — не лише перехід та зміна, тобто випадковість на шляху до якоїсь мети, але зміст наявного буття, що постійно змінюється і локалізує себе.

У цілому, поняття транзитна культура є для мене не тимчасовим індексом, а цілим типом культури. Транзитна культура є мігрантною і посттравматичною, але зовсім не «неповною», як хтось подумає. Якщо уявляти культуру великим наративом і керуватися ідеєю її органічності, тоді транзитна культура може сприйматися як втрата. Однак коли розуміти транзитність не як тимчасовий пункт на шляху до кінцевого призначення, а сприймати її з погляду самої транзитності (міграції) й почуватися всередині постійно встановлюваної відповідності й діалогу між я і світом, тілом та оточенням, свідомістю і буттям, то транзитна культура виглядає феноменом самоцінним і повним.

Існує ціла культура транзитності, що робить останню цілком комфортною: різного роду аеропорти, готелі, поїзди, авта, однак справа навіть не в цих місцях тимчасової осілості, що замінюють домівку. Транзитна культура — це особлива семіотика прилягання і динамічного збігу суб’єктивного чуття, оточення, у якому перебуваєш, і руху, що кожного моменту змінює всі диспозиції.

Транзитна культура — це також тексти і способи читання, які постійно змінюються і реагують на постійно змінювану реальність. Вони також постійно встановлюють нові мости для нового розуміння.

Однак транзитна культура є не лише мостом, вона також є розривом, щілиною між я і світом (соціумом, мовою, тілом). Розриви стають симптомами, вони просочуються у мову і пам’ять, вони впливають на психологічний досвід і проявляються на тілі як стигми.

Транзитна культура є феноменом постколоніальної культури. Вона розгортається у просторі, де відчутна присутність минулого в сучасному, але також є загроза, що майбутнє може стати повторенням минулого. Минуле — особливо, коли воно забарвлене травматичними переживаннями, — впливає на майбутнє і викорінює з буття сучасне.

Травмована постколоніальна свідомість, травмована історія, травмоване тіло є не лише сховищами нових смислів, а й загрозою для свідомості, історії, тіла. Тоді виникає невроз, нормальне сприйняття часу розривається, минуле не може бути асимільоване теперішнім часом. Травматичні події повертаються через симптоми, повторюються у снах, жестах, проявляються у стигмах. Ідеться про розриви пам'яті і ускладненість порозуміння між людьми, статями, ґенераціями, культурами.

Потрібні особливі зусилля — особливе «про-працювання» пам’яті, щоб відірватися від травматичного минулого, визволити сучасність і локалізувати власне «я». Саме такі зусилля постколоніального «про-працювання» травми, на мою думку, і фіксує сучасна українська література.

Ця книжка є спробою проговорити і пропрацювати травматичні місця української культури початку XXI ст. — постколоніальний ressentiment; розрив ґенерацій і пам’ять про минуле в сучасному пострадянському романі; розрив високої і популярної культури; нове розуміння класики; кічезацію як спосіб рецепції травматичного досвіду, а також Чорнобиль — подію, яка значною мірою визначила й оформила катастрофічне мислення в Україні на початку ХХІ століття.

Я аналізую твори Оксани Забужко і Юрія Андруховича, Ліни Костенко і Євгенії Кононенко, Сергія Жадана й Олександра Ушкалова, а також відсилаю до Агатангела Кримського, Анджея Стасюка, Салмана Рушді та багатьох інших.

Художнє письмо, ідеологія і ринок; світ «без Батька» і світ «без Матері»; пошуки серединної культури; класика як товар і як фетиш; кемп і новий український кіч – не традиційний, шароварно-гопачний, а новий, той, що переймається самоіронією та опонує і марґінальності, і глобалізації, — про все це (й інше) я говорю у своїй «Транзитній культурі». 

Гундорова Тамара Літературознавець, культоролог
  • Видавничі нотатки про «Книжковий Арсенал»
  • 31 травня 2013
  • Пов`язані матеріали

  • Віршолюбики: від музи до музики

    1 червня під час «Книжкового Арсеналу» українські музиканти презентували благодійний альбом дитячих пісень «Віршолюбики». До нього ввійшли українські й зарубіжні поезії, що побачили світ у видавництві «Грані-Т».

  • Як стати живим класиком

    28.05 під час «Книжкового Арсеналу» дослідниця літератури Віра Агеєва, літературознавець Ростислав Семків та епатажний поет Вано Крюґер розмірковували про те, хто з сучасників має шанси ввійти до літературного канону та стати в майбутньому класиком

  • Грані «Книжкового Арсеналу»

    З 24.05 по 1.06 головна культурна подія Києва — «Книжковий Арсенал». «Грані-Т» підготували для вас безліч сюрпризів, серед них — зустрічі з письменниками й психологами, майстер-класи художників, «Підвішена книжка» й особливі ціни на особливі книжки!

about/newsabout/news/3414