Чи замислювались ви, як і чим жив автор книжки, яку ви зараз читаєте? Адже сучасні письменники звичайні люди, і вони теж мають роботу і родину, обв’язки і мрії, а їхні дні бувають такі ж насичені як і в решти. Інколи у них трапляються надзвичайні дні, коли кожна хвилинка сповнена подіями, думками, розмовами. Саме такі дні приносять нові ідеї, нові твори та нові враження, які потім тим чи іншим чином вплинуть на життя читачів, на наше життя. От про такий незвичайний літній день розповіла «Граням-Т» письменниця і журналістка Галина Вдовиченко.

 



Нетиповий липневий день. Бо і на роботу спізнилась (попередила про це колег по редакції «Високий Замок»), і пішла того дня з роботи трошки раніше. Були до цього причини. На 9 ранку маємо бути у прямому ефірі на Львівському телебаченні на програмі «Вже ранок» разом з Ірен Роздобудько та Ігорем Жуком, які приїхали з Києва. Напередодні ввечері у нас була зустріч з читачами – у Культурному центрі Винників, під Львовом. Тема: «Книжка у відпустку». А ввечері на нас чекає зустріч у бібліотеці на Хуторівці…

6-50 – підйом. Коли пишу, встаю раніше, переважно о 6-й, встигаю до роботи трошки попрацювати, а якщо ні - можу собі дозволити й до 8-ї спати. Цього разу зранку – лише хатня робота і обов’язкова ранкова кава із кількома сторінками книжки. 

 Дві книжки читаю зараз одночасно. Купила кілька днів тому. Ранкове читання - «Життя, смерть та інші неприємності» Ярослава Грицака. В публіцистиці відомого історика чимало думок - немов «мої». Вечірнє читання - «Під куполом» Стівена Кінга, купила її спонтанно, бо не було його нового роману, який мене цікавить - «11:22:63», тож вирішила переконатися, чим «Під куполом» сподобався кільком моїм знайомим.

8:45 - Зустрічаємось з Ірен та Ігорем. Повертаємось до вражень від зустрічі з мешканцями Винниківської спільноти взаємодопомоги (спільноти колишніх безпритульних) «Оселя-Емаус», де були напередодні після зустрічі у КЦ. 

 9:05 – ефір.

Цікаві були запитання. Ігор брав гітару – заспівав в ефірі одну зі своїх пісень.

10:05 - Снідаємо разом – і прощаємось до вечора. 

 З 11-ї - у редакції. Ранкова летючка відбулась без мене. Журналісти починають здавати мені, як ведучій номера, матеріали до газети. Читаю, уточнюю деталі, правлю, скорочую, проглядаю стрічки новин… Усе як завжди. Теми дня – від наїзду податкової на телеканал TVi – до зникнення молодої капусти з базарів.

Протягом дня нема коли вгору глянути. Ще й, на щастя, злітає одна сторінка – треба віддати її неочікуваній рекламі. Радо поступаюсь своїм матеріалом про палац Фредра у селі Вишні Городоцького району. Допишу його згодом, в інший номер. Список термінових справ, що їх записую стовпчиком, росте. Усе зробити все одно не встигну. Іноді дзвонять усі три телефони одночасно: міський, внутрішній та мобільний.

До 18-ї номер майже готовий. Ірен з Ігорем заїжджають за мною, жартома розігрують сценку «відвідувачі». Відвідувачі, до речі, сьогодні вже теж були, і не одні.

18:30 Під бібліотечною філією №33 на вулиці Хуторівка нас зустрічає Михайло Ватуляк, директор гуртівні «Книжкові джерела» разом з завідуючою бібліотекою пані Русланою. Каже, ледве для «виставки» наші книжки позбирали, бо усі були «на руках». А ми й раді, що книжки не стоять на полицях, а живуть поміж людей. І затріпаний вигляд книжок тішить. Ми тут таки вигадуємо конкурс: на найбільш залюблену бібліотечну книжку та на незайману книжку, у якої навіть сторінки не роз’єднані. Ось би визначити переможців з-поміж усіх бібліотек! Але згодом вирішуємо, що найбільшим попитом у бібліотеках при сучасному рівні поповнення фондів все одно користуються книжки з шкільної програми. Навіть конкурсу проводити не варто. 

 

З читачами говоримо про все, в тому числі про нові книжки, які незабаром вийдуть у світ. Ігор Жук вперше публічно виконує свою нову пісню «Блюз кавового фусу» – саме ці поетичні рядочки принесли йому цього року друге місце у конкурсі «Коронація слова» у номінації «Співана поезія», Ірен розказує про свою нову книжку для підлітків – «Арсен», яка незабаром має вийти до читача, я – про новий роман «Купальниця» і про продовження «Мишкових мишей», над оформленням до них зараз працює художниця Анна Сарвіра. Гортаю книжку («Пів’яблука»), щоб уривок прочитати – і око вихоплює назву Хуторівки - на тій сторінці, де львівська вулиця Хуторівка перетворюється на квітучий бузковий гайок. І я розповідаю мешканцям цієї вулиці, як ми з дітьми-читачами двох львівських бібліотек садили неподалік минулої весни бузок, щоб та літературна вигадка стала реальністю. 

20:30 Літературна «Таврія» на ім’я «Чебурашка» впевнено виводить «Пунтика» («Пунто», машину подружжя Жук-Роздобудько) на трасу до містечка Кам’янки-Бузької. «Чебурашка» зі своєю господинею Оксаною Прохорець - героїні роману «Львівська гастроль Джимі Хендрікса» Андрія Куркова, навіть їхня львівська адреса у романі – правдива. Ірен з Ігорем прямують у Тадані, рідне село Ігоря. Вечеряємо на капоті екзотичними домашніми суші, Оксана  півдня возить їх у сумці-холодильнику. Жартівлива фотосесія на прощання – і роз’їжджаємось, посигналивши одне одному. 


21:30. По дорозі додому мені нарешті спадає на думку початок оповідання, про яке я думаю вже кілька днів. Тепер швидше б до комп’ютера. Телефонує Ірен, повідомляє своїм співочим голосом: «Галуську… Є одна ідея, послухай…». Блискуча ідея, беремося за реалізацію негайно, зідзвонюємось ще двічі, поки відстань між нами збільшується. Чим такі дні особливі – ніби робиш щось інше, ніби ані хвилинки не залишається на те, щоб побути на самоті, але день минає – і ось вони, нові ідеї, нові плани, і початки нових творів…

Галина Вдовиченко

Вдовиченко Галина Письменниця, редактор
  • Один день із життя письменника
  • 18 липня 2012
  • Пов`язані матеріали

  • Один день із життя письменника: Марія Микицей

    Героєм нашої рубрики «Один день із життя письменника» сьогодні, безсумнівно, є поет, хоча наші читачі знають Марію Микицей передовсім як авторку затишної родинної повісті про Будинок, який умів розмовляти, і про Даринку-Жаринку, якій особливо подобалося спостерігати за мінливістю природи. Така ж тонка спостережливість характерна і Марії Микицей, яка вміє відчувати ледь вловну межу поміж літом та осінню, коли змінюється все – від густини і температури повітря до вчинків і почуттів людей. Найкращий письменницький день Марії Микицей увібрав у себе пахощі флокс, пошуки татарського зілля, знайомство із рудим котом, пісні Квітки Цісик, споглядання нічного неба через окуляр телескопа і вересневий віршик для Марисі.

  • Один день із життя письменника: Сергій Пантюк

    Напевне, якби ми обирали найбільш насичений день серед тих, про які нам розповіли наші автори в рубриці «Один день із життя письменника», супернаповнений день Сергія Пантюка виборов би золото. Вчіться, як можна одночасно бути й уважним татом, і дисциплінованим письменником, і затятим грибівником, і навіть казкарем, хоча найбільше – мислителем, адже кредо у непосидючого Сергія Пантюка відповідне: «Ні години без думки!». Приготуйтеся! Наступні кілька хвилин ви теж проживете наднасичено. На нашому календарі 29 вересня 2012 року…

  • Один день із життя письменника: Зірка Мензатюк

    Письменник уміє так прожити один день свого життя, що день той, перенесений на папір, може не поступатися його творам. Розповіддю Зірки Мензатюк, написаною ексклюзивно для нашої рубрики «Один день із життя письменника», можна насолоджуватися, як справжньою, щирою, добірною літературою. Читаючи цей текст, ви напевне будуте усміхатися, відчувати аромат булочок із ревенем, стейків, кави, достиглого винограду і найрізноманітніших квітів (навіть австрійських едельвейсів!). А ще згадаєте, що у цьому житті можна плести вінки, милуватися річкою, дивитися на зорі, вечорові літаки і тішитися дарунком теплої осені – ясним, погідним днем. День як день. Звичайний. І щасливий…

  • Один день із життя письменника: Галина Малик

    Ви вже чуєте крик чайок і бакланів? І ще – аромат вранішньої кави? Саме це вже за мить чекає на вас у рубриці «Граней-Т» «Один день із життя письменника». Сьогодні разом із письменницею Галиною Малик ми відпочиваємо на узбережжі Чорного моря устаровинному болгарському Cозополі, годуємо корморанів, ловимо мідії, робимо із них салат і знайомимося із людьми, які вміють танцювати на розпеченому вугіллі.

  • Один день із життя письменника: Іван Андрусяк

    Не повірите, але у письменників теж буває відпустка. Щоправда, у відпустку вони йдуть передовсім для того, щоби мати час і спокій для писання. Ось і «Грані-Т» відпустили свого літературного редактора у відпустку до його улюбленого Куземина на Сумщині – начебто для відпочинку, хоча насправді ми ж знали, що саме на берегах Ворскли, над якою в серпні сонно парує туман, Іванові найліпше думається і пишеться. І ми не помилилися, бо з відпустки Іван Андрусяк повернувся з новою повістю! Сьогодні письменник розповідає нам про один із днів своєї творчої відпустки, який мав би початися з походу до описаного Геродотом Більського городища, але на заваді стали нова повість і її герої – їжак, що поселився в літній кухні, і заєць, що замешкав у сусідньому обійсті. Тож приготуйтеся до дуже теплої розповіді Івана Андрусяка про те, як посеред літа народжувався «Третій сніг», про подорож із родиною до Міста Сонця і Стефині сльози…

  • Один день із життя письменника: Леся Воронина

    Завдяки прекрасній рубриці «Один день із життя письменника» за мить (як тільки ви відкриєте цю новину) на сайті «Граней-Т» хлюпотітимуть хвилі океану, линутиме аромат хижих орхідей, а ще ви почуєте гуркіт і дзюркотіння 270 великих, середніх та маленьких водоспадів. Заінтриґували? Це письменниця Леся Воронина вирішила розповісти нам про один день зі своєї розкішної мандрівки до Бразилії. Героями цієї розповіді могли би стати і маленькі мавпочки, і носухи-ненажери, і кокосові горіхи, і місто контрастів Ріо… А все ж, розповідаючи про один день у Бразилії, Леся Воронина спинилася на подорожі до «Великої Води».

  • Один липневий день Степана Процюка

    Літо… Липень… А навколо лише чути відпочинок… спека… море… гори… Де ж відпочивають письменники, які місцини вони обирають, аби набратися натхнення на наступний творчий рік? Зазвичай письменники їдуть туди, де панує тиша і в цій тиші чути власні думки, де ніщо і ніхто не злякає нового задуму, нових ідей, нових творів. Куди вирушив на відпочинок Степан Процюк, і як провів один липневий день в роздумах і тиші, дізнаєтесь з листа самого автора.

  • Один день з життя Олеся Ільченка. Бруйяр… нюаж…

    Нова рубрика «Граней-Т» виходить на новий рівень. Від початку її метою було ознайомлення читачів із тим, як і чим живе улюблений письменник чи художник. Однак з кожним новим записом до спільного творчого щоденника, яким став наш сайт, знайомство з письменниками набуло значно ширшого значення. Адже пізнаючи світ письменника протягом одного дня, читачі мають змогу побачити інші міста і країни, наприклад, Швейцарію, або ж скуштувати нові страви, як от фондю із домашнього сиру, а ще вдихнути на повні груди чистого альпійського повітря. Ви вже певно здогадались, що сьогодні на прогулянку серед гір, туманів і хмар усіх запрошує поет, прозаїк і сценарист Олесь Ільченко.

  • Один день із життя письменника: Оксана Лущевська

    На нашому сайті – нова рубрика! Відтепер ви маєте унікальну нагоду прожити один день разом із письменником чи художником «Граней-Т». І день цей може бути насичений абсолютно різними речами, адже письменники не лише пишуть і читають, але й навчаються, розмірковують, спостерігають, смакують, відпочивають, переглядають фільми, спілкуються із друзями, пишуть і отримують листи... Погодьтеся, це страшенно цікаво – дізнаватися про життя людини, тексти якої стали частиною вашого життя. Знайомлячись з одним днем із життя Оксани Лущевської, яка нині студіює дитячу літературу в Пенсильванському державному університеті,  ми ще й зможемо помандрувати в минуле, бо ж на календарі Оксани Лущевської, який прикрашають герої відомих мультфільмів, 3 липня 2012 року…

  • Один день із життя письменника: Ірен Роздобудько

    Про цей серпневий день ми вже розповідали нашим читачам. Адже саме цього дня у столичному Маріїнському парку письменниця Леся Воронина вперше розповіла світу про «Таємне Товариство Боягузів та Брехунів». На презентацію завітала і найкраща подруга пані Лесі Ірен Роздобудько із чоловіком – бардом Ігорем Жуком. «Грані-Т» попросили пані Ірен описати детальніше цей особливий для неї день, який вмістив у собі не лише Свято Нової Книжки, але й зустріч із родиною-режисера-документаліста, відчуття дива, розпечений Хрещатик і невеличку сварку із ноутбуком Дієґо. Отже, готуємося до подорожі в минуле: на нашому календарі 4 серпня 2012 року. Суботній ранок Ірен Роздобудько почався з…

  • Один день із життя письменника: Олеся Мамчич

    Один день із життя поетки й мами двох дівчаток Олесі Мамчич людині непосвяченій здаються святом: можна дозволити собі довше поспати, вести довгі розважливі бесіди з творчими друзями-сусідами, зрештою, можна нікуди не поспішати й писати чудесні вірші!

about/newsabout/news/3052