Про цей серпневий день ми вже розповідали нашим читачам. Адже саме цього дня у столичному Маріїнському парку письменниця Леся Воронина вперше розповіла світу про «Таємне Товариство Боягузів та Брехунів». На презентацію завітала і найкраща подруга пані Лесі Ірен Роздобудько із чоловіком – бардом Ігорем Жуком. «Грані-Т» попросили пані Ірен описати детальніше цей особливий для неї день, який вмістив у собі не лише Свято Нової Книжки, але й зустріч із родиною-режисера-документаліста, відчуття дива, розпечений Хрещатик і невеличку сварку із ноутбуком Дієґо. Отже, готуємося до подорожі в минуле: на нашому календарі 4 серпня 2012 року. Суботній ранок Ірен Роздобудько почався з…

…телефонного дзвінка Лесі Ворониної.

– Роздобудю, ви ж збираєтесь?

Була сьома ранку, і я не відразу втямила, куди маю збиратися. До того ж, навіть вранці вже стояла неймовірна спека, тому я зробила свій звичний вранішній жест – не встаючи з ліжка, увімкнула кондиціонер.

Мізки почали працювати, і тієї миті я згадала, що сьогодні в Маріїнському парку має відбутися презентація нової Лесиної книжки «Таємне Товариство Боягузів та Брехунів», яка щойно вийшла у видавництві «Грані-Т».

 

 

– Звісно, ми  будемо! – повідомила я. А сама подумала: ті з батьків, хто в цю спеку приведуть свою малечу в парк – точно не боягузи! Не-боягузів і шанувальників творчості письменниці дійсно виявилося досить багато. Я подумала, як же добре, що замість того, щоби скаржитися на спеку і сидіти по домівках, бабусі і мами привели дітей саме сюди, на Свято Нової Книжки. В першу ж чергу я придбала її і собі. Помітили, що так само, як і я, більшість дітей одразу ж поринули в читання. Адже книжка не тільки захоплива, але й чудово намальована художником Володею Штанком, який, до речі, сидів поруч зі мною та Ігорем на презентації.




Нарешті почалася і сама презентація. Як завжди, Леся вигадала купу цікавезних конкурсів для малечі. А головне – роздавала дивовижні призи: морські камінці, розмальовані Володею та його мамою, відомою художницею Катериною Штанко. Чесно кажучи, нам теж страшенно закортіло мати такий ексклюзивний витвір мистецтва!



Знаючи, що на таких Лесиних презентаціях завжди відбуваються різні несподіванки, я не здивувалася, коли мені, на її прохання, довелося роздавати всім присутнім смачні пиріжки – ті самі, які пекла одна з героїнь книжки – бабуся-винахідниця Соля. І хоча публіки було багато, пиріжків із вишнями, малиною та м’ясом вистачило навіть на дорослих!



І ще одна несподіванка: Леся викликала мене на сцену. Ще не знаючи, що маю говорити, я швиденько знайшла у книжці веселу пісеньку Свинки-скарбнички і змусила всіх присутніх хором підказували останнє слово віршика. Ох,  здається, експромт вийшов непоганий…



А потім почалося веселе «неформальне» спілкування. І я несподівано побачила свою співробітницю Люду із сином Максимом. Відверто кажучи, дуже зраділа. Адже приємно, коли твої колеґи відвідують такі заходи і приводять на них своїх дітей.  З’ясувалося, Люда прочитала про цю зустріч на моїй стіні у facebook! Отже, відразу ж подумала я, треба негайно організувати Лесі реєстрацію на facebook, від якої вона так затято відмовляється!



«Неформальне спілкування» продовжилося і моєю несподіваною «автограф-сесією»…



…а також ось такою кумедною «лекцією» на тему «Як привабити дітей до читання, а батьків – до покупки книжок» із видавцем та працівниками видавництва. Але, відверто кажучи, я просто давно не бачила  цих приємних людей і… як кажуть – «Остапа понесло». Навзаєм отримала приємну новину, що і моя нова книжка у «Гранях-Т» готується до друку. Ура!



Одне слово, презентація вдалася! Діти розходилися із призами і книжками, сповнені вражень від загадування бажань, які обіцяла виконати чарівна Лесина ворона пані Ґава, батьки дякували, що цей вихідний день не минув намарно. А ми – Леся Воронина, Володя Штанко, Ігор Жук і я – пішли вниз по парку і… побачили ось таке диво: дерева, що «обійнялися» прямо на алеї посеред міста. І це їхнє вічне «свято любові» додало до цього ранку ще один приємний штрих і відчуття дива…


 

– Я хочу їсти, – повідомила Леся.

Звісно, ніхто з нас ще навіть не снідав!

Ми почали думати, куди б податися, і вирішили: найпрохолодніше буде в «трубі» на майдані Незалежності.

 

 

…І тут Леся вийняла з кишені те, про що ми і не мріяли (адже все найкраще сьогодні було  дітям!) – два розписаних камінці!

– Це ваші портрети! – сказала Леся. І я відразу ж почала прилаштовувати ці скарби собі на пальці. Смішні вийшли персні! Можливо, я саме такі і зроблю!

 


Похід «по трубі» закінчився розпиттям «священного напою» – кави. Чесно кажучи, просто не хотілося виходити на спекотну поверхню!



Але вийти таки довелося… Хрещатик шкварчав, мов розпечена пательня…



Як ви гадаєте, де краще закінчувати приємну бездіяльність вихідного дня? Ми вирішили, що це найліпше зробити на дачі у режисера-документаліста Валентина Марченка і його дружини Ніни. І там на нас теж чекало диво, створене природою і руками моєї подруги Ніни – триметрові… мальви! Не вірите – ось доказ!



Звісно, у мене в компі залишилася купа розпочатої роботи. Ох… День майже закінчується, а в моєму Дієжці (Дієґо зовуть мій ноутбук) ще й «кінь не валявся». Посварила я себе, і взялася до роботи.



День закінчився. Але якою ж гарною і запашною прохолодою…


 

P.S.

А  повернувшись додому, вже пізно вночі, Ігор зробив із подарованих нам Лесею «портретів» ось таку картинку.

 

 




Роздобудько Ірен Письменниця, журналіст, редактор
  • Один день із життя письменника
  • 08 серпня 2012
  • Пов`язані матеріали

  • Один день із життя письменника: Марія Микицей

    Героєм нашої рубрики «Один день із життя письменника» сьогодні, безсумнівно, є поет, хоча наші читачі знають Марію Микицей передовсім як авторку затишної родинної повісті про Будинок, який умів розмовляти, і про Даринку-Жаринку, якій особливо подобалося спостерігати за мінливістю природи. Така ж тонка спостережливість характерна і Марії Микицей, яка вміє відчувати ледь вловну межу поміж літом та осінню, коли змінюється все – від густини і температури повітря до вчинків і почуттів людей. Найкращий письменницький день Марії Микицей увібрав у себе пахощі флокс, пошуки татарського зілля, знайомство із рудим котом, пісні Квітки Цісик, споглядання нічного неба через окуляр телескопа і вересневий віршик для Марисі.

  • Один день із життя письменника: Сергій Пантюк

    Напевне, якби ми обирали найбільш насичений день серед тих, про які нам розповіли наші автори в рубриці «Один день із життя письменника», супернаповнений день Сергія Пантюка виборов би золото. Вчіться, як можна одночасно бути й уважним татом, і дисциплінованим письменником, і затятим грибівником, і навіть казкарем, хоча найбільше – мислителем, адже кредо у непосидючого Сергія Пантюка відповідне: «Ні години без думки!». Приготуйтеся! Наступні кілька хвилин ви теж проживете наднасичено. На нашому календарі 29 вересня 2012 року…

  • Один день із життя письменника: Зірка Мензатюк

    Письменник уміє так прожити один день свого життя, що день той, перенесений на папір, може не поступатися його творам. Розповіддю Зірки Мензатюк, написаною ексклюзивно для нашої рубрики «Один день із життя письменника», можна насолоджуватися, як справжньою, щирою, добірною літературою. Читаючи цей текст, ви напевне будуте усміхатися, відчувати аромат булочок із ревенем, стейків, кави, достиглого винограду і найрізноманітніших квітів (навіть австрійських едельвейсів!). А ще згадаєте, що у цьому житті можна плести вінки, милуватися річкою, дивитися на зорі, вечорові літаки і тішитися дарунком теплої осені – ясним, погідним днем. День як день. Звичайний. І щасливий…

  • Один день із життя письменника: Галина Малик

    Ви вже чуєте крик чайок і бакланів? І ще – аромат вранішньої кави? Саме це вже за мить чекає на вас у рубриці «Граней-Т» «Один день із життя письменника». Сьогодні разом із письменницею Галиною Малик ми відпочиваємо на узбережжі Чорного моря устаровинному болгарському Cозополі, годуємо корморанів, ловимо мідії, робимо із них салат і знайомимося із людьми, які вміють танцювати на розпеченому вугіллі.

  • Один день із життя письменника: Іван Андрусяк

    Не повірите, але у письменників теж буває відпустка. Щоправда, у відпустку вони йдуть передовсім для того, щоби мати час і спокій для писання. Ось і «Грані-Т» відпустили свого літературного редактора у відпустку до його улюбленого Куземина на Сумщині – начебто для відпочинку, хоча насправді ми ж знали, що саме на берегах Ворскли, над якою в серпні сонно парує туман, Іванові найліпше думається і пишеться. І ми не помилилися, бо з відпустки Іван Андрусяк повернувся з новою повістю! Сьогодні письменник розповідає нам про один із днів своєї творчої відпустки, який мав би початися з походу до описаного Геродотом Більського городища, але на заваді стали нова повість і її герої – їжак, що поселився в літній кухні, і заєць, що замешкав у сусідньому обійсті. Тож приготуйтеся до дуже теплої розповіді Івана Андрусяка про те, як посеред літа народжувався «Третій сніг», про подорож із родиною до Міста Сонця і Стефині сльози…

  • Один день із життя письменника: Леся Воронина

    Завдяки прекрасній рубриці «Один день із життя письменника» за мить (як тільки ви відкриєте цю новину) на сайті «Граней-Т» хлюпотітимуть хвилі океану, линутиме аромат хижих орхідей, а ще ви почуєте гуркіт і дзюркотіння 270 великих, середніх та маленьких водоспадів. Заінтриґували? Це письменниця Леся Воронина вирішила розповісти нам про один день зі своєї розкішної мандрівки до Бразилії. Героями цієї розповіді могли би стати і маленькі мавпочки, і носухи-ненажери, і кокосові горіхи, і місто контрастів Ріо… А все ж, розповідаючи про один день у Бразилії, Леся Воронина спинилася на подорожі до «Великої Води».

  • Один липневий день Степана Процюка

    Літо… Липень… А навколо лише чути відпочинок… спека… море… гори… Де ж відпочивають письменники, які місцини вони обирають, аби набратися натхнення на наступний творчий рік? Зазвичай письменники їдуть туди, де панує тиша і в цій тиші чути власні думки, де ніщо і ніхто не злякає нового задуму, нових ідей, нових творів. Куди вирушив на відпочинок Степан Процюк, і як провів один липневий день в роздумах і тиші, дізнаєтесь з листа самого автора.

  • Один день з життя Олеся Ільченка. Бруйяр… нюаж…

    Нова рубрика «Граней-Т» виходить на новий рівень. Від початку її метою було ознайомлення читачів із тим, як і чим живе улюблений письменник чи художник. Однак з кожним новим записом до спільного творчого щоденника, яким став наш сайт, знайомство з письменниками набуло значно ширшого значення. Адже пізнаючи світ письменника протягом одного дня, читачі мають змогу побачити інші міста і країни, наприклад, Швейцарію, або ж скуштувати нові страви, як от фондю із домашнього сиру, а ще вдихнути на повні груди чистого альпійського повітря. Ви вже певно здогадались, що сьогодні на прогулянку серед гір, туманів і хмар усіх запрошує поет, прозаїк і сценарист Олесь Ільченко.

  • Один день із життя письменника: Оксана Лущевська

    На нашому сайті – нова рубрика! Відтепер ви маєте унікальну нагоду прожити один день разом із письменником чи художником «Граней-Т». І день цей може бути насичений абсолютно різними речами, адже письменники не лише пишуть і читають, але й навчаються, розмірковують, спостерігають, смакують, відпочивають, переглядають фільми, спілкуються із друзями, пишуть і отримують листи... Погодьтеся, це страшенно цікаво – дізнаватися про життя людини, тексти якої стали частиною вашого життя. Знайомлячись з одним днем із життя Оксани Лущевської, яка нині студіює дитячу літературу в Пенсильванському державному університеті,  ми ще й зможемо помандрувати в минуле, бо ж на календарі Оксани Лущевської, який прикрашають герої відомих мультфільмів, 3 липня 2012 року…

  • Один день із життя письменника: Олеся Мамчич

    Один день із життя поетки й мами двох дівчаток Олесі Мамчич людині непосвяченій здаються святом: можна дозволити собі довше поспати, вести довгі розважливі бесіди з творчими друзями-сусідами, зрештою, можна нікуди не поспішати й писати чудесні вірші!

  • Один день з життя письменника: Галина Вдовиченко

    Чи замислювались ви, як і чим жив автор книжки, яку ви зараз читаєте? Адже сучасні письменники звичайні люди, і вони теж мають роботу і родину, обв’язки і мрії, а їхні дні бувають такі ж насичені як і в решти. Інколи у них трапляються надзвичайні дні, коли кожна хвилинка сповнена подіями, думками, розмовами. Саме такі дні приносять нові ідеї, нові твори та нові враження, які потім тим чи іншим чином вплинуть на життя читачів, на наше життя. От про такий незвичайний літній день розповіла «Граням-Т» письменниця і журналістка Галина Вдовиченко.

about/newsabout/news/3046