Завдяки прекрасній рубриці «Один день із життя письменника» за мить (як тільки ви відкриєте цю новину) на сайті «Граней-Т» хлюпотітимуть хвилі океану, линутиме аромат хижих орхідей, а ще ви почуєте гуркіт і дзюркотіння 270 великих, середніх та маленьких водоспадів. Заінтриґували? Це письменниця Леся Воронина вирішила розповісти нам про один день зі своєї розкішної мандрівки до Бразилії. Героями цієї розповіді могли би стати і маленькі мавпочки, і носухи-ненажери, і кокосові горіхи, і місто контрастів Ріо… А все ж, розповідаючи про один день у Бразилії, Леся Воронина спинилася на подорожі до «Великої Води».

– Ну як тобі Бразилія? Там і справді на деревах живе «много-много дікіх обезьян»? – ця фраза страшенно смішила моїх друзів і знайомих, і вони дивувалися, чому я не радію разом із ними. Ну, не могла ж я їм пояснити, що цю геніальну репліку Каляґіна з улюбленої комедії «Здрастуйте, я ваша тьотя!» я чую вже всоте і вона мене просто дістала. Насправді під час своєї десятиденної подорожі Бразилією я бачила лише кількох маленьких мавпочок. Вони сторожко визирали з лісової гущавини, коли ми підіймалися на гору Корковаду, щоб побачити величезну статую Христа, яка височіє над Ріо, і я не встигла їх сфотографувати.

фото1

138-метрова статуя Христа на горі Корковаду

Отож із дикими мавпами, які так стійко асоціюються у свідомості наших співгромадян з далекою Бразилією, у мене не склалося. Зате було стільки неймовірних і чудових вражень, що тепер, намагаючись вибрати один-єдиний день зі своєї розкішної мандрівки, я гублюся. Розповісти про славетний пляж Копакабана? А може, про маленькі вуличні ресторанчики, де біля входу висять велетенські грона кокосових горіхів, заплетених у довгу косу (так наші сільські бабусі заплітають восени цибулю)? І ти вибираєш одну таку «цибулинку», її при тобі пробивають гострим шпичаком (треба знати, в якому місці проколювати), встромляють туди соломинку, і ти п’єш солодкувате каламутне молочко і мружишся від щастя. А поруч хлюпочуться хвилі океану і мрія твого дитинства – побувати в Ріо-де-Жанейро – врешті здійснилася.

фото2

І пити кокосове молоко просто з велетенського горіха…

Можна було б розповісти про мозаїчні чорно-білі кахлі, викладені симетричними візерунками або про височезні стрімкі скелі, обліплені з усіх боків крихітними будиночками-фавелос…

фото3

Фавелос – крихітні халупки, в яких живуть найбідніші каріока –мешканці Ріо

Хотілося б згадати і височезні пальми, до яких прив’язані горщики з орхідеями.

– Розумієте, орхідеї – паразити, вони смокчуть соки з тих дерев, на яких поселяються, – пояснюють мені.  – Тому, помилувавшись квітучою орхідеєю, яку тобі подарували, і помітивши, що вона відцвіла і потроху починає в’янути, ми відрізаємо половинку пластикового вазона й міцно прив’язуємо квітку до дерева – так, щоб вона торкалася корінням до стовбура. А далі ця хижа красуня вже знає, що робити: вона міцно чіпляється до свого «донора» і починає цвісти.

фото4

Хижі орхідеї оживають, висмоктуючи соки з дерев-донорів

Можна було б розповісти ще про багато різних дивовиж, та все ж, розповідаючи про один день у Бразилії, я обираю подорож до водоспаду Іґуасу…

фото6

Іґуасу

Рано-вранці, ледь зійшло сонце, я підхоплююся з ліжка, швидко снідаю (пів-папайї, два крихітних солодких бананчики, міцнюща кава). Стрибаю в таксі, де сідаю позаду: в Бразилії жодна жінка не може сісти біля водія, це – непристойно! І їду в аеропорт, дорогою клацаючи своєю «мильницею»: багаті райони з розкішними апартаментами, суперовими бутіками та ресторанами, церква Іуди Тадея (захисника всіх гнаних і голодних), статуя чорноликої Божої Матері, злиденні халупки-фавелос, якими вкриті всі схили Ріо, гора Цукрова голова, куди підіймаються прозорі вагончики канатної дороги і звідки відкривається найдивовижніша панорама міста й океану.

фото5

З гори Цукрова Голова відкривається дивовижна панорама Ріо

Врешті аеропорт, півтори години лету – і я в місті Фос-ду-Іґуасу, в провінції Парана, там, де спадають, течуть, вирують, струменять, дзюркотять та гуркочуть 270 (!!!) великих, середніх та маленьких водоспадів, що мають назву Іґуасу. В перекладі з мови індіанців ґуарані «іґуасу» означає «велика вода».

А далі я заніміла і тільки дивилася й дивилася, і безтямно усміхалася, і спускалася до хитро покручених містків, і примірялася до того, чи варто підпливти на великому човні, який збирає всіх охочих, під прямовисні скелі?

фото7

На човні можна підпливти під прямовисні скелі

Та в мене не вистачало часу – я мала повертатися до Ріо вже за 3 години. Тому  не поїхала на екскурсію до заповідника з мавпочками, не почула, як цвірінькають, щебечуть та скрекочуть великі барвисті папуги, дзьобаті тукани й не помилувалася рідкісними метеликами…

фото8

Найбільший водоспад - Горлянка Диявола

Лише наприкінці своєї бліц-подорожі, коли мокра, як хлющ, я піднялася від Горлянки Диявола, найбільшого з водоспадів Іґуасу, до маленької кав’ярні, де чекала на автобус, щоб повернутися в аеропорт, я познайомилася із симпатичною звірюкою, яка крутилася під ногами в туристів і випрошувала цукерки та булочки. Вже потім дізналася, що зветься вона коаті, або носуха, і належить до родини єнотових. Я почухала ненажерливе створіння за вухом, віддала йому свого банана, кинула прощальний погляд на Іґуасу і побігла до автобуса – час було вертатися до Ріо...

фото9

Ненажерлива носуха

 

Леся Воронина


Читайте також: 

Один день із життя письменника: Оксана Лущевська

Один день з життя письменника: Галина Вдовиченко

Один день з життя Олеся Ільченка. Бруйяр… нюаж…

Один липневий день Степана Процюка 

Один день із життя письменника: Ірен Роздобудько

Один день із життя письменника: Іван Андрусяк

Один день із життя письменника : Марія Микицей

Один день із життя письменника : Сергій Пантюк

Один день із життя письменника : Зірка Мензатюк

Один день із життя письменника : Галина Малик

Воронина Леся Письменниця, журналістка, перекладачка
  • Один день із життя письменника
  • 28 серпня 2012
  • Пов`язані матеріали

  • Один липневий день Степана Процюка

    Літо… Липень… А навколо лише чути відпочинок… спека… море… гори… Де ж відпочивають письменники, які місцини вони обирають, аби набратися натхнення на наступний творчий рік? Зазвичай письменники їдуть туди, де панує тиша і в цій тиші чути власні думки, де ніщо і ніхто не злякає нового задуму, нових ідей, нових творів. Куди вирушив на відпочинок Степан Процюк, і як провів один липневий день в роздумах і тиші, дізнаєтесь з листа самого автора.

  • Один день з життя Олеся Ільченка. Бруйяр… нюаж…

    Нова рубрика «Граней-Т» виходить на новий рівень. Від початку її метою було ознайомлення читачів із тим, як і чим живе улюблений письменник чи художник. Однак з кожним новим записом до спільного творчого щоденника, яким став наш сайт, знайомство з письменниками набуло значно ширшого значення. Адже пізнаючи світ письменника протягом одного дня, читачі мають змогу побачити інші міста і країни, наприклад, Швейцарію, або ж скуштувати нові страви, як от фондю із домашнього сиру, а ще вдихнути на повні груди чистого альпійського повітря. Ви вже певно здогадались, що сьогодні на прогулянку серед гір, туманів і хмар усіх запрошує поет, прозаїк і сценарист Олесь Ільченко.

  • Один день із життя письменника: Ірен Роздобудько

    Про цей серпневий день ми вже розповідали нашим читачам. Адже саме цього дня у столичному Маріїнському парку письменниця Леся Воронина вперше розповіла світу про «Таємне Товариство Боягузів та Брехунів». На презентацію завітала і найкраща подруга пані Лесі Ірен Роздобудько із чоловіком – бардом Ігорем Жуком. «Грані-Т» попросили пані Ірен описати детальніше цей особливий для неї день, який вмістив у собі не лише Свято Нової Книжки, але й зустріч із родиною-режисера-документаліста, відчуття дива, розпечений Хрещатик і невеличку сварку із ноутбуком Дієґо. Отже, готуємося до подорожі в минуле: на нашому календарі 4 серпня 2012 року. Суботній ранок Ірен Роздобудько почався з…

  • Один день із життя письменника: Марія Микицей

    Героєм нашої рубрики «Один день із життя письменника» сьогодні, безсумнівно, є поет, хоча наші читачі знають Марію Микицей передовсім як авторку затишної родинної повісті про Будинок, який умів розмовляти, і про Даринку-Жаринку, якій особливо подобалося спостерігати за мінливістю природи. Така ж тонка спостережливість характерна і Марії Микицей, яка вміє відчувати ледь вловну межу поміж літом та осінню, коли змінюється все – від густини і температури повітря до вчинків і почуттів людей. Найкращий письменницький день Марії Микицей увібрав у себе пахощі флокс, пошуки татарського зілля, знайомство із рудим котом, пісні Квітки Цісик, споглядання нічного неба через окуляр телескопа і вересневий віршик для Марисі.

  • Один день із життя письменника: Сергій Пантюк

    Напевне, якби ми обирали найбільш насичений день серед тих, про які нам розповіли наші автори в рубриці «Один день із життя письменника», супернаповнений день Сергія Пантюка виборов би золото. Вчіться, як можна одночасно бути й уважним татом, і дисциплінованим письменником, і затятим грибівником, і навіть казкарем, хоча найбільше – мислителем, адже кредо у непосидючого Сергія Пантюка відповідне: «Ні години без думки!». Приготуйтеся! Наступні кілька хвилин ви теж проживете наднасичено. На нашому календарі 29 вересня 2012 року…

  • Один день із життя письменника: Зірка Мензатюк

    Письменник уміє так прожити один день свого життя, що день той, перенесений на папір, може не поступатися його творам. Розповіддю Зірки Мензатюк, написаною ексклюзивно для нашої рубрики «Один день із життя письменника», можна насолоджуватися, як справжньою, щирою, добірною літературою. Читаючи цей текст, ви напевне будуте усміхатися, відчувати аромат булочок із ревенем, стейків, кави, достиглого винограду і найрізноманітніших квітів (навіть австрійських едельвейсів!). А ще згадаєте, що у цьому житті можна плести вінки, милуватися річкою, дивитися на зорі, вечорові літаки і тішитися дарунком теплої осені – ясним, погідним днем. День як день. Звичайний. І щасливий…

  • Один день із життя письменника: Галина Малик

    Ви вже чуєте крик чайок і бакланів? І ще – аромат вранішньої кави? Саме це вже за мить чекає на вас у рубриці «Граней-Т» «Один день із життя письменника». Сьогодні разом із письменницею Галиною Малик ми відпочиваємо на узбережжі Чорного моря устаровинному болгарському Cозополі, годуємо корморанів, ловимо мідії, робимо із них салат і знайомимося із людьми, які вміють танцювати на розпеченому вугіллі.

  • Один день із життя письменника: Іван Андрусяк

    Не повірите, але у письменників теж буває відпустка. Щоправда, у відпустку вони йдуть передовсім для того, щоби мати час і спокій для писання. Ось і «Грані-Т» відпустили свого літературного редактора у відпустку до його улюбленого Куземина на Сумщині – начебто для відпочинку, хоча насправді ми ж знали, що саме на берегах Ворскли, над якою в серпні сонно парує туман, Іванові найліпше думається і пишеться. І ми не помилилися, бо з відпустки Іван Андрусяк повернувся з новою повістю! Сьогодні письменник розповідає нам про один із днів своєї творчої відпустки, який мав би початися з походу до описаного Геродотом Більського городища, але на заваді стали нова повість і її герої – їжак, що поселився в літній кухні, і заєць, що замешкав у сусідньому обійсті. Тож приготуйтеся до дуже теплої розповіді Івана Андрусяка про те, як посеред літа народжувався «Третій сніг», про подорож із родиною до Міста Сонця і Стефині сльози…

  • Один день із життя письменника: Оксана Лущевська

    На нашому сайті – нова рубрика! Відтепер ви маєте унікальну нагоду прожити один день разом із письменником чи художником «Граней-Т». І день цей може бути насичений абсолютно різними речами, адже письменники не лише пишуть і читають, але й навчаються, розмірковують, спостерігають, смакують, відпочивають, переглядають фільми, спілкуються із друзями, пишуть і отримують листи... Погодьтеся, це страшенно цікаво – дізнаватися про життя людини, тексти якої стали частиною вашого життя. Знайомлячись з одним днем із життя Оксани Лущевської, яка нині студіює дитячу літературу в Пенсильванському державному університеті,  ми ще й зможемо помандрувати в минуле, бо ж на календарі Оксани Лущевської, який прикрашають герої відомих мультфільмів, 3 липня 2012 року…

  • Один день із життя письменника: Олеся Мамчич

    Один день із життя поетки й мами двох дівчаток Олесі Мамчич людині непосвяченій здаються святом: можна дозволити собі довше поспати, вести довгі розважливі бесіди з творчими друзями-сусідами, зрештою, можна нікуди не поспішати й писати чудесні вірші!

  • Один день з життя письменника: Галина Вдовиченко

    Чи замислювались ви, як і чим жив автор книжки, яку ви зараз читаєте? Адже сучасні письменники звичайні люди, і вони теж мають роботу і родину, обв’язки і мрії, а їхні дні бувають такі ж насичені як і в решти. Інколи у них трапляються надзвичайні дні, коли кожна хвилинка сповнена подіями, думками, розмовами. Саме такі дні приносять нові ідеї, нові твори та нові враження, які потім тим чи іншим чином вплинуть на життя читачів, на наше життя. От про такий незвичайний літній день розповіла «Граням-Т» письменниця і журналістка Галина Вдовиченко.

about/newsabout/news/2532