Звикаючи до ритмів життя у великому місті, постійних шумових подразників, нервового виснаження та віртуального спілкування, ми часто забуваємо про ті важливі речі, які допомагають зберегти внутрішню цілісність та відновити душевну рівновагу. Зараз саме час пригадати про барви сходу сонця, багатоголосу тишу природи, смак щойно зірваного яблука, адже літо це час відпусток, канікул, вакацій та подорожей. Якщо ж ви ще не визначились із відпочинком, радимо надзвичайно теплу і літню книжку Марії Микицей «Будинок, який умів розмовляти», адже вона про найкращий відпочинок із можливих – родинний.

 

 

Даринка прокинулася у передчутті дива — сьогодні на неї чекало знайомство з паном Будинком. Дівчинка хотіла справити на нього якнайкраще враження, тому ретельно вмивалася й чистила зубки. Деякі з них уже почали випадати, й мамуся казала, що це випадають дитячі зубки, а на їхньому місці почнуть рости дорослі. 

Мама з татком також були у піднесеному настрої, і навіть їхній автомобіль, коли настав час вирушати в дорогу, від хвилювання не відразу зрушив із місця. Та після лагідних таткових умовлянь він усе ж рушив, і невдовзі все, що Даринка бачила щодня, залишилося позаду, а вони опинилися серед полів. Автомобілі їм стрічалися так рідко, що спершу Даринка думала, ніби їх тут узагалі не буває. 

Сім’я довго їхала сонячною дорогою серед зелених трав. Небо було так низько, що здавалося, ніби, підстрибнувши, можна схопитися за пухку хмаринку. Дорогою їм стрівся кумедний незнайомець — великий довгоногий і червонодзьобий птах. Даринка все ж упізнала в ньому Лелеку, з яким познайомилася недавно в одній енциклопедії. 

— Це мій давній приятель, — сказав татко. — А ще він близький товариш нашого пана Будинка. Мабуть, Лелека, як і ми, поспішає до нього. 

— А як вони познайомилися? — здивувалася Даринка. 

— Лелека так полюбив історії пана Будинка, що, повертаючись із теплих країв, щороку оселяється на його даху. 

Даринка уявила собі оселю Лелеки на даху пана Будинка. Один будинок на даху іншого? Гм… Дівчинка нічого не розуміла, але вирішила не розпитувати татка, а трохи потерпіти — ось-ось вона сама все побачить. 

Лелека справді летів туди ж, куди вела їх дорога. Невдовзі за поворотом з’явилася долина, на дні якої — поміж зелені й цвіту дерев — виднілися будиночки, зовсім не схожі на той, у якому мешкала Даринка. 

«Можливо, в них живуть гномики або чеберяйчики», — подумала дів­чинка, але своєї думки висловлювати не стала. Автомобіль котився в долину, будинки від цього трохи попідростали, й виявилося, що живуть у них люди, а не гномики. Це трохи заспокоїло Даринку, яка вже почала турбуватися, що не зможе розмовляти ні з гномиками, ані з чеберяйчиками, бо не знає їхньої мови. 

— Ось ми й приїхали, — урочисто сказав татко.

Дівчинка вийшла з авта й опинилася перед дерев’яною хвірткою, за якою в густому затінку дерев виднілися східці, що вели до високих дверей із фігурною клямкою. 

— Любі гості, ласкаво прошу, заходьте, — почувся привітний голос звідкись ізгори. 

Даринка намагалася побачити того, хто говорить, але нікого видно не було. Дівчинка ступила на сходи, торкнулася клямки дверей і відчула, немовби чиясь тепла, лагідна долоня огорнула її руку. Даринка захоплено зробила наступний крок і опинилася серед потоку незнайомих запаморочливих запахів.

— Це моя улюблена суміш: чайна троянда, сушені яблука, листки малини, суниці й смородини, — зазвучав той самий голос. Дівчинка не встигла здивуватись, як голос продовжив: — Я давно чекаю на тебе. Не дивуйся, мене можуть чути лише діти. Твої матуся з татком знають, що ми з тобою розмовляємо нечутно для них. Я давно чекав на тебе, щоб поговорити. Вийдемо в сад, спершу я познайомлю тебе з деякими своїми сусідами й друзями. 

Даринка залишила свою валізку і вийшла надвір, усе ще відчуваючи доторк невидимої лагідної долоні пана Будинка. 

  • Презентація книжки
  • 12 липня 2012
  • Про нас пишуть

  • Тонко, образно, гарно...

    У просторі Facebook на сторінці Наталії Зарудняк з’явилася рецензія на книжку Марії Микицей «Будинок, який умів розмовляти».

  • Поєднання баченого і неочікуваного від Марії Микицей

    Чимало сучасних українських письменників, які вже мають стійкий імідж у світі дорослої літератури, свою першу дитячу книжку побачили в «Гранях-Т». Так сталося і з Марією Микицей. Знана поетка відтепер має в своєму доробку книжку для дітлахів та їхніх батьків про сімейний відпочинок. «Будинок, який умів розмовляти» – нова грань творчості авторки, яка неодмінно приємно вразить маленьких читачів та навчить відпочивати поза містом в родинному колі.

  • Тут навчать фантазувати і тебе, і маму з татом!

    Діти – великі мрійники. Надто, коли їм 4-6 років. Про це навіть розповідала відома в Україні психолог Світлана Ройз, мовляв, це вік активного розвитку фантазійного мислення.

  • Конкурси

  • ІV щорічний регіональний конкурс «Найкращий відгук на сучасну дитячу прозу»

    Детальні умови ІV щорічного регіонального конкурсу «Найкращий відгук на сучасну дитячу прозу»

  • Пов`язані матеріали

  • Увага! Обережно прибульці!

    Ви коли-небудь зустрічали прибульців? Ні? Ви впевнені? Адже це не ті зелені чоловічки, яких ви звикли бачити з телеекранів, – вони дуже вправно маскуються, аби їх заздалегідь не помітили. На перший погляд вони звичайнісінькі… жаби. Так, саме жаби, із запахом вогкості і болотних трав, які голосно сюрчать і стрибають, от лиш блакитний колір їх відрізняє від українських ропух. Тому будьте надто уважні і обережні, їдучи у відпустку або на канікули до річок і озер. На вас чекають пригоди, про які ви навіть не здогадуєтесь! А щоб вам легше було розпізнати цих банькатих прибульців, пропонуємо уривок із повісті Лесі Ворониної «Таємне Товариство Боягузів та Брехунів», яке «Грані-Т» нещодавно здало до друку.

  • Наталія Пуряєва: «Щоб стати святим, потрібно насамперед любити… любити понад усе!»

    Завтра, 11 травня, у містечку Перемишляни, що недалеко від Львова, відбудеться відкриття пам’ятника священнику, мученику і великому гуманісту Омеляну Ковчу. Вшанування пам’яті Блаженного отця Омеляна Ковча відбудеться за присутності ледь не всього кліру Християнської Церкви.

  • У книгарні «Є» презентували книжку Володимира Свідзінського «Чудесна тростка»

    18 травня у книгарні «Є» відбулася презентація книжки Володимира Свідзінського «Чудесна тростка». Збірку із п’яти казок представляли упорядник видання, доктор філології, професор Елеонора Соловей та головний редактор видавництва «Грані-Т» Олена Мовчан.

about/newsabout/news/1831