Звісно, тема сьогоднішнього опитування «Граней-Т» могла би звучати не так категорично, приміром: чи складно писати для підлітків? Але оскільки і читачі, й самі письменники знають, що ця ніша в сучасній українській літературі заповнена мало й нерівномірно, можна ставити питання руба. Хтозна — може, це опитування спричиниться до появи нових творів для підлітків? Принаймні серед експертів «Граней-Т» чимало тих, хто вже спробував свої сили в царині підліткової літератури, і зупинятися на досягнутому вони точно не планують.




Лариса ДЕНИСЕНКО, письменниця
– Дуже часто в підлітковому віці стаєш недовірливим до слів і все сприймаєш як виклик, мораль або посягання на твою свободу. Тому важко стати дитині – другом, людиною, текстом, котрим вона довіряє. У підлітковому віці наче на гойдалці: сюди гойднувся – дитина, туди гойднувся – дорослий. Як це відбувається – сам не помічаєш. Все сприймається гостро, все сприймається наче востаннє. Хочеться бути сильним, досвідченим, сміливим, знаючим. Але й одночасно цікавим. Тому, головними є навіть не сюжет і не герої, на мій погляд, головними є інтонація і довіра.

Олесь ІЛЬЧЕНКО, письменник

– Гадаю, про це запитує себе не один письменник… Підлітки вже не діти і водночас іще діти. Вони хочуть читати (ті, хто все-таки читає книжки) правду про себе, але водночас тяжіють і до романтичних історій, іноді – до «страшних», іноді – фантастичних… Як це все письменникові поєднати в одному тексті? І чи варто це робити? Чи є для підлітків взірцевою класична вже книга-історія «Ловець у житі»? Чому декому хочеться фентезійної «Поттеріани», а іншим – мужньо-героїчної саґи на кшталт книжок Толкіна? Як їм переказати історії про їхнє непросте життя із першими закоханостями, із пивом і цигарками «на хаті» у друзів чи десь за школою, розчаруваннями (в тому числі й у батьках), захопленням героями і псевдогероями, першим, часто травматичним, сексуальним досвідом? Мало хто наважується робити чесні книги для «маленьких дорослих», мало хто вміє це робити. Питань для письменника більше, ніж відповідей. Але треба створювати серйозні і спокійні, довірливі й відверті без натуралізму тексти для тих підлітків, які, попри все, ще читають книжки…

Міла ІВАНЦОВА, письменниця

– Вони й самі непрості, тим більше в таку непросту епоху – дуже важко визначитися і з цінностями, і зі своїм місцем в сучасному житті. Велика відповідальність лягає на автора, який пише для такої аудиторії. Це вже не ті діти, для яких людина є беззаперечним авторитетом лише тому, що вона старша за віком.


Галина ТКАЧУК, письменниця
– Думаю, міра складності писання для підлітків приблизно така ж сама, як і в писанні для дошкільнят, для школярів, для дорослих... Інша справа – специфіка. Спробую коротко її окреслити. По-перше, наскільки можу судити, у підлітковому віці людина вже готова сприймати будь-які твори мистецтва, і літератури в тому числі, а не лише помічені цією досить умовною рубрикою – «підліткове». Людина готова (або, принаймні, вважає себе готовою, що дуже важливо) занурюватися у будь-які теми, обговорювати будь-які проблеми, вона вже (принаймні для себе самої) ні для чого не є «малою». І це варто пам'ятати. З іншого ж боку, існують певні питання, надзвичайно актуальні саме для цього віку. Адже, знову ж таки – наскільки можу судити, у віці 12-16 років дівчата та хлопці особливо гостро переживають, відчувають, продумують питання своєї самості, сутності, відмінності від інших. Це вже не говорячи про надмір почуттів та відчуттів, переживань і проблем, які іншим поколінням зазвичай здаються несуттєвими. Це, звісно, все дуже умовно, адже кожна людина – окремий всесвіт, тому узагальнення смішні. Втім, здається, чи не в кожному житті підлітковий вік найбільш складний або один із найскладніших. Бо це вік великої зміни. Але є і гарний бік цієї справи: у підлітковому віці людина вже зазвичай знає, що хотіла би почитати, і має певний художній смак. Тому, якщо раптом хтось із нас напише для підлітків щось невдале - нічого страшного не станеться: цей твір просто не будуть читати :)

Ірен РОЗДОБУДЬКО, письменниця
– Тому, що: 1) деякі дорослі забули, якими вони були в тому віці, 2) слідують кон’юнктурі й беруться повчати дітей, 3) мені — не складно, а неймовірно цікаво:)

 

 

Леонід СОРОКА, поет
– Писати для підлітків складно, напевно, тому, що самі вони перебувають у «складному віці», віці становлення, перших закоханостей, коли дуже гостро сприймаються зрада і підлість. Коли кожна дрібниця здається світовою катастрофою. Важливо, щоб підліток зміг упізнати в герої книжки свого ровесника, який живе його проблемами.



 Наталя ІВАНИЧУК, перекладач

– Я не пишу, я перекладаю і знаю, чому мені непросто перекладати для підлітків. Мої діти давно виросли з підліткового віку, я забула, як вони спілкувалися між собою, яким сленґом користувалися. Та й нинішні підлітки розмовляють інакше, ніж колись мої у їхньому віці. Складність для перекладача – пошук і підбір відповідностей.

 

Степан ПРОЦЮК, письменник

– Слів «складно» чи «просто» не існує у моєму приватному літературному лексиконі. Письменник або вміє писати, або тільки уявляє, що вміє:) Для старшокласників я недавно закінчив повість «Вітроломи». Для школярів середніх класів написав трилогію про перше кохання Марійки і Костика, дуже прихильно зустрінуту читачем цього віку. Словом, певний досвід на цьому мінному полі маю. Чому я сказав напівжартома слово «мінному»? Чому для підлітків писати справді нелегко? Причин можна називати багато, але, як на мене, найважливішою є та, що для такої творчості треба вміти перевтілюватися у підлітка. Вони дуже загострено сприймають фальш або напівправду, тому письменникам у цьому випадку не вдаються різноманітні мімікрії та імітації. Тож підлітки-читачі дуже часто є лакмусовим папірцем літературного таланту.

Зірка МЕНЗАТЮК, письменниця
– Для багатьох дорослих дядь і тьоть, у тому числі й письменників, світ підлітків – це така собі terra incognita, звідки ми давно пішли і не знаємо, що там діється. Якщо в героях «дорослої» літератури можна змальовувати а хоч би й себе коханого – свої вподобання, переживання, і читачеві то буде цікаво, то у творах для підлітків такий «номер» не пройде. Тут потрібне перевтілення. Потрібні знання про цю «землю невідому», в яку нас не поспішають впускати.

Сергій ПАНТЮК, письменник 

– Бо сам підлітковий вік складний. Дитина формується, до всього ставиться критично, насторожено, нерідко й вороже. Але на те й існує письменник, щоб зачепити саме ті душевні струни підлітка, які зазвучать у відповідь.


Андрій КОКОТЮХА, письменник
– Бо вони вже все на світі знають і думають, що їх всі кругом хочуть виховувати.

 

 

 Галина ВДОВИЧЕНКО, письменниця

– Складно-не складно, а саме книжок для підлітків чомусь бракує. Кілька днів тому я була у школі селища Розділ Миколаївського району на Львівщині і мене приблизно про це саме запитала 16-річна дівчинка (про неї згодом заступник директора сказала: «Вона дуже багато читає»). Дівчинка запитала, чому сучасні українські письменники так мало пишуть для тих, кому 16-17 років. Вона сказала, що не так бракує книжок ДЛЯ підлітків, скільки ПРО них. Тому що, мовляв, читати можна і дорослу літературу, і перечитувати улюблену дитячу, але про своїх ровесників читати найцікавіше, особливо, якщо книжка написана українським письменником (її слова), а надто – якщо про стосунки, про кохання, і щоб – не брутально, щоб не було огидно читати… До речі, все, що я могла їй порадити, вона вже прочитала. Літературу про 16-17-річних створюють найзухваліші та найупевненіші у своїх можливостях письменники. І головне: з почуттям гумору! Це той сегмент, де неспроможність автора чи його слабкі місця – одразу на видноті.

Міркування експертів «підсумовує» літературний редактор видавництва «Грані-Т», письменник Іван АНДРУСЯК:
– Справді, «нова» українська література до підлітків лише починає «доростати», лише вчиться розмовляти з ними «однією мовою». Властиво, і традиції специфічно підліткової прози психологічного штибу у вітчизняному письменстві немає – в той час, коли вона мала б закладатися, ми були в статусі колоніальної літератури, в якій насаджувалися ідеологеми, де справжні проблеми підмінялися «соціально» надуманими, «партійно правильними». Тож тепер письменникам доводиться заповнювати цю нішу буквально «з нуля» – а це процес складний, тут не можна вимагати «всього й одразу».

Ясна річ, «Грані-Т» систематично й методично працюють над заповненням у нашому асортименті цієї ніші. Звісно, тут наразі доводиться працювати здебільшого методом «проб і помилок», не боятися експерименту. Такого, скажімо, як книга без автора «Людина в (м)асьці», яка порушує чимало актуальних саме для сучасного підлітка проблем спілкування, стосунків, психологічної гри, відрізняння справжнього й несправжнього тощо. У нашому редакційному портфелі є ще низка таких експериментів, які найближчим часом побачать світ, – це, зокрема, нові повісті Степана Процюка та Михайла Бриниха.

Також у нашій серії «Дивний детектив» вийшло кілька напрочуд цікавих власне підліткових детективів Олеся Ільченка з циклу «Команда 14». Не оминає підліткову авдиторію і наша популярна серія «Життя видатних дітей» – зокрема, передовсім їй адресована книжка «Степан Процюк про Василя Стефаника, Карла-Густава Юнґа, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Ніку Турбіну». Значною мірою на підліткову авдиторію зорієнтована і серія «Дівчата зі спорту», в якій письменники у формі пригодницької повісті змальовують історії успіху славетних спортсменок. Саме підлітки є найкращими читачами нашої серії «Українська майстерня фантастики» та гостросюжетного роману Олекси Білоброва «На межі можливого». А трилогія Степана Процюка «Марійка і Костик», «Залюблені в сонце» та «Аргонавти» давно стала нашим «хітом» і користується в підлітків великою популярністю.

Утім, зрозуміло, що це лише початок роботи. Шукаємо, працюємо, по-доброму «провокуємо» наших авторів – а з нами працюють найкращі сучасні українські письменники! – на творення нових текстів, на активну роботу в цьому специфічному, але напрочуд цікавому сегменті літератури, де ще так багато не сказано – а отже, є багато можливостей.

Підготувала Тетяна Терен

  • Опитування, Якби була змога повернутися на кілька років назад – що б ви хотіли змінити в історії взаємин зі своїми дітьми?
  • 22 березня 2012
  • Про нас пишуть

  • Подорож в шкільне життя за вісім днів від Івана Андрусяка

    «Буквоїд» опублікував рецензію Юлії Кузьменко на незвичайну історію про шкільне життя — «Вісім днів із життя Бурундука». Чим же життя учня Івася Бондарука може бути незвичайним розповів літературний редактор «Грані-Т» і батько трьох дітей Іван Андрусяк. Зазвичай він регулярно тішить малюків дивовижними віршиками, а цього разу заговорив прозою, ближчою для дітей середнього шкільного віку. І в прозі мова Андрусяка така ж мелодійна, як і у віршах, до того ж не позбавлена сучасних кумедних «словечок». Новий твір – що не зовсім і новий: скорочена версія повісті була опублікована 2010 року в журналі «Барвінок» – несе повчальну місію. Читачі мусять навчитися розрізняти свою і позичену мрію.

  • Марина Аромштам. "Коли відпочивають янголи"

    Інколи мені здається, що найпоширенішою культурною «роздратованою» фразою є «Не лізь у душу!».

  • Три книжки «Граней-Т» – претенденти на премію «Книга року ВВС- 2011»

    Книжкова премія ВВС Україна «Книга року ВВС-2011» представляє претендентів на перемогу – «Вікно до собаки» Галини Ткачук, «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?» Марини Павленко та «На межі можливого» Олекси Білоброва. Подаємо відгуки на книжки одного з експертів конкурсу, професора Києво-Могилянської Академії, автора «Граней-Т» Віри Агеєвої.

  • Події

  • «Грані-Т» презентують першу книжку Ірен Роздобудько для підлітків

    4 листопада у столичному сімейному творчому центрі «Tri:» відбудеться презентація нової книжки однієї з найвідоміших і найуспішніших українських письменниць Ірен Роздобудько – повісті для підлітків «Арсен».

  • Чути і бачити

  • Надія Дойчева-Бут та Олесь Ільченко про науково-популярну літературу та її візуальну інтерпритацію для дітей

    В рамках проекту «Грані і погляд» Олесь Ільченко та Надія Дойчева-Бут говорять про науково-популярну літературу, необхідність її присутності в культурному контексті, а також про візуальну інтерпритацію серйозних наукових доробків спрямовану до дітей і молоді.

  • Презентація книжки «Вісім днів із життя Бурундука»

    «Я все життя писав про зайчиків, у цій книжці я виступив у ролі прозайчика, тобто прозаїка. У ній теж є зайчики, але бурундуки головніші»

  • Буктрейлер на книжку Ніни Е. Ґрьонтведт "Привіт, це я!"

    Нелегка це справа — дорослішання. Іноді воно виливається в суцільну халепу: молодша сестричка — вереда, найкраща подруга — зрадниця, сусідський хлопчина Стіан — повний бовдур, батьки — далекі, наче космос.

  • Презентація роману Ірен Роздобудько "Арсен"

    30.10.12 в Національному музеї літератури України. в чудесній бібліотечній залі відбулася презентація нового роману для підлітків Ірен Роздобудько (вид. "Грані-Т")

  • Пов`язані матеріали

  • Чи існує в Україні літературна критика?

    Тема сьогоднішнього опитування «Граней-Т» — складна, неоднозначна, гостра і болюча. Звісно, з літературною критикою (яка, на щастя, таки існує!) справи в нашій країні куди кращі, ніж, скажімо, із критикою музичною (там і згадати можна хіба автора «Граней-Т» Олександра Євтушенка). Але чи задовольняє рівень цієї критики тих, для кого не в останню чергу пишуться рецензії і робляться огляди, – самих письменників? Чи впливає на їхнє писання чиясь фахова оцінка? До чиєї думки вони дослухаються? Чого бракує сучасній літературній критиці? Відповідають автори «Граней-Т» Леонід Ушкалов, Галина Вдовиченко, Олесь Ільченко, Зірка Мензатюк, Степан Процюк, Наталя та Валерій Лапікури, Оксана Лущевська та Сергій Пантюк. Підсумовує Іван Андрусяк.

  • В чому особливість сучасних дітей?

    Сучасні діти добре поінформовані, «комп’ютеризовані», вільні від стереотипів, розумні, не закомплексовані, псевдобезпритульні та динамічні. На актуальне запитання відповідають автори «Граней-Т»: письменники Олесь Ільченко, Лариса Денисенко, Галина Вдовиченко, Зірка Мензатюк, Леся Воронина, Андрій Кокотюха, Іван Андрусяк, Ірен Роздобудько, Оксана Лущевська, Наталя та Валерій Лапікури, Леонід Сорока, художники Ольга Кузнєцова, Надія Дойчева-Бут, Ольга Гаврилова, Ольга Московченко і казкотерапевт Катерина Єгорушкіна.

  • Якою має бути сучасна дитяча книжка?

    Автори, художники та експерти «Граней-Т» розмірковують про те, якими сьогодні мають бути книжки для дітей. Своїми думками діляться Галина Вдовиченко, Надія Дойчева-Бут, Андрій Кокотюха, Леся Воронина, Ірен Роздобудько, Олесь Ільченко, Катерина Єгорушкіна, Степан Процюк, Оксана Лущевська, Ольга Московченко, Леонід Сорока, Ольга Кузнєцова, Наталя та Валерій Лапікури.

  • Що Ви плануєте влітку – прочитати, написати, відвідати, обдумати?

    У червні літо ще здається нам безмежним і нескінченним. Усе-все, на що не вистачило перехідної осені, безбарвної зими, а потім і гамірливої весни, нарешті можна зробити: і прочитати книжки, які заполонили весь простір біля робочого столу, ліжка, крісла й канапи; і відвідати всі фестивалі, на які так багате українське літо; і, можливо (якщо ви письменник), дописати все, розпочате раніше, або навіть зважитися на новий текст;  а ще ж погостювати в усіх рідних і друзів, зібрати фрукти й овочі на дачі, відкрити для себе нові країни і континенти, насолодитися нічогонеробленням у прохолодних садах і на розпечених пляжах. Планування влітку обов’язкове, але за планами головне: не загубити смак справжнього літа — спонтанного, повільного і… неспланованого. Сьогодні ми дізнаємося, яке літо чекає на авторів і працівників видавництва «Грані-Т».

  • Які вони – сучасні підлітки?

    Це незмінно: завжди знаходяться дорослі, які, скрушно зітхаючи, говорять, що сучасна молодь гірша, невихованіша і неосвіченіша, ніж були вони в такому віці. Подібні зітхання доводиться чути так часто, що іноді думаєш: чи не з тієї це «серії», що й, скажімо, зітхання за радянським минулим (а разом з ним – і за радянськими продуктами, цінами, рівнем читання книжок тощо). Завжди будуть люди, чий зір і думки спрямовані назад, і саме там – позаду – їм усе видаватиметься радісним і всипаним трояндовими пелюстками. Небезпечніше, коли подібні зітхання чуєш від людини, яка для цієї молоді пише. Нещодавно в інтерв’ю «Казкарці» письменник Валентин Бердт назвав сучасних підлітків «нещасними й украй замордованими школою, виснаженими недосяжними мріями, реалізація яких залежить від батьківського гаманця, а не від власних зусиль у навчанні – це якщо коротко». «А взагалі, це прекрасні діти, яким потрібні не менш прекрасніші вчителі в широкому сенсі цього слова, – додає автор. – І хочеться вірити, що хороші книжки стануть у нагоді, коли виникне потреба в моральних орієнтирах ». Чи все так погано у світі сучасних українських підлітків? «Грані-Т» звернулися із цим запитанням до письменників, які пишуть для дітей і, зокрема, – для підлітків.

  • Чи читали Ви в дитинстві під ковдрою з ліхтариком?

    Усі дорослі знають, що читати треба сидячи й у добре освітленому місці. А всі діти знають, що, коли від книжки тяжко відірватися, читати можна будь-де і за будь-яких умов. І якщо вже турботливі батьки вимагають дотримуватися всіх правил і навіть купують вам спеціальну підставку під книжку, що ж – доводиться хитрувати. Бо коли за сюжетом книжки на головного героя саме звідусіль чигає небезпека, коли ось-ось уже дізнаєшся, чи будуть головні герої жити довго і щасливо, то читати можна і на уроках, і під час підготовки до них, і навіть під ковдрою з ліхтариком. І не випадає нам говорити про шкідливість такого методу читання, бо серед опитаних «Гранями-Т» експертів майже не знайшлося «правильних» читачів. Напевно, через читання під ковдрою з ліхтариком має пройти кожен маленький читач:)

  • Сьоран/Чоран: стиліст, провокатор, чуттєвий філософ (думки експертів)

    Під час осінньої виставки-ярмарку «Медвін» відбулося обговорення книжки «Допінґ духу» філософа Сьорана (Еміля Мішеля Чорана), яка з’явилася у серії «Граней-Т» «De profundis». Пропонуємо три погляди на Сьорана/Чорана учасників цієї дискусії: літературознавця Ростислава Семківа, письменниці Євгенії Кононенко та культуролога Олександра Івашини.

  • Думки експертів про книжку «Україна IN ROCK»

    Головний редактор «Граней-Т» Олена Мовчан, режисер Сергій Архипчук, лідер гурту «Мандри «Фома», музичний оглядач Юрко Зелений діляться враженнями від прочитання книжки Олександра Євтушенка «Україна IN ROCK».

  • Чи справді Україна переживає родинну кризу?

    Над цим актуальним запитанням розмірковують Лариса Денисенко, Юрій Бедрик, Олександр Гаврош, Андрій Кокотюха, Катерина Єгорушкіна, Зірка Мензатюк, Наталя та Валерій Лапікури. Думки наших експертів розділилися: хтось добачає корінь проблеми в тоталітарному минулому, хтось – у глобалізованому сьогоденні, а хтось констатує, що йдеться не лише про українську, а про світового масштабу кризу.

  • Світлана Поваляєва допоможе малечі насолодитися повним днем літа

    В останній день літа, 31 серпня, коли малеча і батьки з радістю й острахом готуються до школи, видавництво «Грані-Т» пропонує згадати про найголовніше – що до початку школи лишиться не просто один день, а цілісінький, повен день літа! І почати його можна справді наповнено і весело – в товаристві письменниці Світлани Поваляєвої, художниці Світлани Фесенко  і лідера гурту Kozak System Івана Леньо. На ранковому party «Літа повен день» на малечу чекають весела гімнастика, читання повісті Світлани Поваляєвої «Вррум-чарівник», гра «Намалюй Вррума», а ще купа інших сюрпризів, подарунків і смаколиків.

  • На що слід звертати увагу, обираючи книги для дітей?

    Здавалось би, немає нічого простішого, ніж вибір книжкових подарунків для малечі. Головне – щоб було яскраво, позитивно і повчально. Натомість експерти «Граней-Т» – художники, письменники, журналісти, психологи, методисти – не радять батькам керуватися власними смаками під час вибору книжок для маленьких читачів. На їхнє переконання, в цій відповідальній справі слід зважати на зміст, ілюстрації, розмір шрифту, ім’я автора та видавництва, стать дитини і найголовніше – її вподобання.

  • Хто/що найбільше вплинув/уплинуло на Ваше становлення як письменника/людини?

    Сьогоднішнє опитування «Граней-Т», здається, найбільш щире і сердечне, бо, коли когось запитуєш (а тим паче письменника!) про речі, людей, ситуації, які допомогли йому стати тим, ким він є нині (і зокрема письменником!), відкритості, вдячності, поіменності не оминути. На шляху кожного опитаного нами письменника траплялися різні люди, книги, вчинки і слова, які впливали, визначали й вказували, куди рухатися далі. Важливим, на наш погляд є те, що жоден із письменників не формувався без чиєїсь підтримки, хоча ще важливіше – що їхнє формування не припиняється і нині. Отже, можемо відшукати у відповідях наших авторів цінні підказки, як виховати майбутнього письменника :)

  • Улюблені книжки «Граней-Т»

    Книжки, які стають нашими улюбленими, приходять до нас по-різному. Якісь із них нам дарують, якісь ми обираємо інтуїтивно, але все ж найчастіше їх нам рекомендують – рідні, друзі або люди, смаку яких ми довіряємо. Запитання, з яким сьогодні ми звернулися до наших експертів, надзвичайно просте, але в той же час і корисне, адже воно може допомогти обрати книги, які приємно буде почитати під час зимових свят, а ще приємніше – подарувати дорогим людям. А нове актуальне запитання звучить так: «Яка книжка видавництва «Грані-Т» є Вашою улюбленою?»

  • Читати чи писати?

    Тему чергового опитування «Граней-Т» запропонував один із найзагадковіших (бо неіснуючих) авторів нашого видавництва – автор книжки «Людина в (м)асьці». І справді, що більше до вподоби письменникові – читати чи писати? Здавалося б, відповідь проста – якщо письменник, значить, найбільше часу він проводить саме за писанням. Але якщо при цьому він не читає книжок і не переглядає ЗМІ, як він може стежити за сучасними тенденціями в літературі, за тим, що відбувається в рідній країні і світі, як він навчається і вдосконалюється? Запитання таки каверзне, й тим більш цікаво дізнатися, що на нього відповіли автори «Граней-Т».

  • Чи переможе електронна книга друковану?

    Це запитання останнім часом звучить напрочуд часто, однак актуальності не втрачає. Кількість читачів, які купують букрідери, зростає – та чи вистачає вітчизняному читачеві електронних книжок українською мовою? І що особливо цікаво: чи буде електронним майбутнє книжок для дітей? Принаймні всі експерти «Граней-Т» налаштовані оптимістично: діти й надалі матимуть змогу не просто читати книжки, а й розглядати, гортати, шелестіти ними, торкатися до них і навіть їх… гризти.

  • Чи потрібно дітям переказувати книги класиків?

    Тему для чергового опитування «Граней-Т» підказала чи не найтитулованіша книжка видавництва – «Сни Ганса Християна» Лесі Ворониної, яка є авторським переказом казок всесвітньовідомого письменника. Не всі батьки знайомлять своїх дітей з ориґіналами творів данського класика, який, як сам зазначав, писав казки передовсім для дорослих. Поза тим книжку Лесі Ворониної можна рекомендувати дітям без жодних пересторог. Так само чи кожна дитина подужає ориґінали «Вінні-Пуха» Алана Мілна чи «Алісу в країні див» Льюса Керола? Але і про Вінні-Пуха, і про Алісу читаюча малеча знає, приміром, завдяки переказам Бориса Заходера. І ці приклади далекі від тих переказів класики, які сьогодні вільно може купити чи скачати кожен лінивий учень чи студент. Отже, переказування класики може бути корисним і художньо вартісним, а може бути буквальним – і тоді воно позбавляє дитину можливості смакувати справжнім текстом. Що з цього приводу думають автори «Граней-Т» - письменники, художники і психологи?

  • Головні тенденції сучасної української літератури для дітей

    Якщо хтось скаржиться вам, що не може знайти гарну книжку своїй дитині, то насправді він не шукав або не мав бажання її знайти. Всі експерти «Граней-Т» погоджуються, що дитяча література в Україні швидко й успішно розвивається: заповнюються ніші, з’являються нові імена, випробовуються нові жанри і теми, порушуються актуальні проблеми. Про тенденції, які нині панують у літературі для дітей, розповідають письменники Валентина Вздульська, Сергій Пантюк, Лариса Денисенко, Олесь Ільченко, Зірка Мензатюк, Юрій Бедрик та Андрій Кококтюха.

  • Як призвичаїти дитину до читання?

    Є люди, які не уявляють свого життя без книжки, але є й такі, які прекрасно без неї обходяться. Що впливає на «книжковість» і «безкнижковість» людини? Генетика? Виховання в родині? Навчання у школі? Приклад друзів? Факторів може бути надзвичайно багато, але всі експерти «Граней-Т» сходяться в одному: любов до книжки потрібно прищеплювати змалку...

  • Які зауваження у Вас є із приводу шкільної програми з літератури?

    Претензії до викладання літератури в українських школах мають усі: і вчителі, яким доводиться розповідати на уроках про сучасну літературу, якої зазвичай вони й у вічі не бачили; і школярі, які після закінчення школи воліють читати все що завгодно, тільки не твори українських авторів; і чиновники з профільних міністерств і департаментів, яким постійно ввижається щось загрозливе в текстах класиків і яким спокійніше б спалося, якби взагалі не було в школах таких небезпечних предметів, як література й історія; і самі письменники, які іноді просто забороняють включати їхні твори до шкільної програми. Мають свої суб’єктивні зауваги з цього дражливого приводу й автори «Граней-Т».

  • Як визначити, що дитина має літературний хист? Як його розвинути?

    Немає такого письменника, якого б хоч раз не запитали про той день і час, коли він відчув, що хоче присвятити своє життя літературі. Звісно, у кожного автора був свій шлях до творчості, але у більшості він починався ще у дитячі роки. І для того, щоб ці перші паростки письменницького таланту згодом переросли у покликання, потрібні були чиєсь схвалення, підтримка, дружня порада. Як виховати майбутнього письменника? Розмірковуємо разом з експертами «Граней-Т».

  • Що допомагає Вам повернутися в дитинство?

    Чашка теплого молока, вовняні шкарпетки, лапатий сніг, бабусі з першими пролісками біля станцій метро, а може, старі занедбані дитячі бібліотеки, жуйки зі смаком помаранчів, плюшеві зайці з барабанами, залишені кимось «класики» на тротуарі біля під’їзду, чи шеренги першокласників по двоє, приведених на екскурсію до музею, або солодка вата чи цукерки у вигляді малинок… Їх і не перелічити – ті речі, які допомагають нам повертатися у наше дитинство. Хоча, може, всі ми ніколи з нього і не виходили? Запитаємо експертів «Граней-Т».

  • Чи користуєтеся Ви послугами бібліотек?

    Якщо заглибитися в дитячі спогади, то бібліотека зринає в них як місце з особливим освітленням та ароматом, місце, в якому панують системність і впорядкованість. А якщо пригадати навчання в університеті, то це вже величезні зали з великою кількістю полиць, шаф, каталогів і фахових консультантів. Бібліотечна культура така давня, що до неї неможливо не пройнятися повагою і вдячністю. А поза тим, чи є ця культура затребуваною в часи букрідерів, всюдипроникного інтернету і піратського скачування авторських текстів? «Грані-Т» запитало своїх експертів, авторів і читачів, коли, як часто і з якою метою вони відвідують бібліотеки

about/newsabout/news/1674