Проект «Граней-Т» «Діти письменників» розширився і отримав нову, не менш цікаву назву – «Діти й онуки письменників». Саме про своїх улюблених онуків Михайлика та Грицька вирішила розповісти читачам письменниця Галина Вдовиченко. Шестирічний Міха бездоганно знає творчість своєї бабусі, а ось Гриць, якому лише рік, чудово грає роль маленької комашки і любить купатися із… книжками.

 

 

 


Міха – не просто мій онук, він мій друг. Одного разу у Львові нас відправили на базар, а ми на зворотньому шляху побачили стару, розгалужену, вузлувату вербу і залишили пакети з продуктами у траві. Я висадила Михайлика на нижню гілку, він там облаштувався як слід, звісив ноги – і давай дуріти. Як мені хотілося вилізти до нього на дерево! Але неподалік ходили туди-сюди дорослі, і я не наважилась. До малого навіть наш пес Умич хотів видертись, не лише я. Тож ми вигадали таку гру, щоб один був нагорі, а двоє – внизу.

 

Дерево – улюблене місце для ігор

І от коли ми плювалися (Умич, звісно, ні) сливовими кісточками: хто далі, поступово виробивши досконалу технологію запуску кісточок у повітря, нас застукали. Бачимо: просто на нас йдуть батьки Михайлика. «Ось вони де! – каже моя донька. – А ми на них чекаємо! Ще й мобілку примудрилися вдома забути! Ви що, брудні сливи їсте???».

 

  Михайлик спік печиво для тата

…Нас з Міхою часом сварять обидвох. Ми взимку приходимо додому мокрі від снігу. Коли він зі мною, то їсть, коли хоче, а не коли треба. І спати іноді лягає пізніше, ніж зазвичай. Але ми перед сном читаємо досхочу і регочемо. Ми вигадуємо свої ігри. Міха не дає мені забути вигадані на один вечір історії. Йому варто лише попросити: розкажи мені історію про котів, як я й готова і починаю вигадувати. Наступного вечора чую: розкажи мені вчорашню історію про котів. Розказую з новими подробицями, як раптом: «Як я люблю цей момент!», – каже він. Ніби чув «цей момент» вже не раз. І тоді я сідаю згодом за комп’ютер і намагаюся записати цю історію. Скільки історій пропало без мого маленького книжкового двигуна, бо ж скільки я до нього їх вигадала, розповіла та й забула…

 

 Михайликове літо за Добромилем

Моя донька читала малому казки, коли ще була вагітною. Вголос читала. Мовляв, дитина все чує. Першу книжку я малому подарувала, здається, на два його місяці. Це була «Абетка». А зараз у нього вже велика дитяча бібліотека, у якій ми любимо копирсатися разом. Він і сам читає (навчився у чотири роки) і любить слухати, коли йому читають.

 

 Михайлик за читанням

Нещодавно хворів на вітрянку, і донька змушена була залишити його вдома самого на півтори години. Я хвилювалась, як він сам буде вдома, а він зетелефонував мені з Києва у Львів і увесь цей час висів на телефоні з автомобільною енциклопедією на колінах. «Ти хочеш, щоб я тобі прочитав про потужність двигуна Феррарі?.. Тож слухай…»

 Михась допомагає бабусі ремонтувати полички…

 …і фарбувати паркан

Міха знає всі назви моїх недописаних книжок і цілі кавалки з них напам’ять. Часом розповідає уривки друзям. Одного разу у великій книгарні ми застали його за тим, що він запитував про казку, початок якої я йому колись читала. Продавчиня набрала на клавіатурі назву, запустивши її у пошук, і відповіла: «Наразі немає такої книжки, хлопчику». – «Отже, вона її ще не дописала», – зробив малий висновок. Чи варто пояснювати, чому моя перша дитяча книжка називається «Мишкові миші»?

  Михайлик у Карпатах неподалік улюбленого бабусиного Добромиля

У Михайлика хороше почуття гумору: продовження «Мишкових мишей» він пропонував назвати «Грицькові миші». На той момент у нього вже був брат, а у мене – другий онук.

 Герої бабусиних книжок

Грицьку лише рік, між братами різниця у віці – п’ять років, але молодший уже бере участь у наших іграх. На Оболонській набережній ми з Михайликовими друзями облазили всі придніпровські кущі з патиками у руках – і Грицько уважно спостерігав за нами, пориваючись вилізти з візочка. А коли ми ставили на галявинці невеличку виставу і кожен грав свою роль, для Грицька вигадали роль маленької комашки… Він її чудово виконав. Його перша книжка – та, з якою він купається у ванні мало не щодня. Таких книжок, непаперових, зроблених зі спеціального матеріалу, зараз є багато. Слова там прості, малюнки яскраві. Щойно опинившись у воді, малий одразу ж бере книжку до рук…

  Перша книжечка Грицька

 

 

  

 

  

  Літні і зимові гори Михайлика

 

Галина Вдовиченко

Вдовиченко Галина Письменниця, редактор
  • Діти письменників і художників
  • 13 грудня 2011
  • Пов`язані матеріали

  • Іван Андрусяк: «Не лише в книжках, а й удома називаю своїх дітей «малявками»

    У такий сонячний передвесняний день «Грані-Т» дарують своїм читачам потрійну усміхнену дитячу радість. А все тому, що сьогодні наша рубрика «Діти письменників» поповнилася цікавезною розповіддю письменника, літературного редактора «Граней-Т» Івана Андрусяка про його улюблених малявок – 17–річного Івася, 15–річну Лізу та 9–річну Стефу. Саме вони, зізнається письменник, є не лише першими читачами його книжок, але й повноцінними співавторами.

  • Наталія Пуряєва: «Перше осмислене запитання Матвійка було «теологічним»

    Завдяки рубриці «Діти та онуки письменників», започаткованій нещодавно «Гранями-Т», ми вже мали змогу дізнатися про тих, хто надихає на творчість Марину Павленко, Андрія Бачинського, Степана Процюка, Галину Вдовиченко, Наталку Малетич, Сергія Пантюка, Світлану Сову та Ярослава Коломійчука, Леоніда Сороку, Наталю та Валерія Лапікурів. Сьогодні Наталія Пуряєва знайомить нас із маленьким Матвійком, в житті якого саме настав період активного базікання і прецікавого мовотворення.

  • Про життя сучасної маленької Анни Ярославни в родині художників

    Традиційна рубрика «Граней-Т» знову розширює свої кордони, аби охопити маленьких натхненників не лише авторів, а й усіх, хто творить разом із нами. Оскільки в книзі для маленьких читачів неабияку роль відіграють ілюстрації, сьогодні ми вирішили познайомити вас із маленькою натхненницею родини художників Світлани Сови та Ярослава Коломійчука.

  • Cергій Пантюк про Яромира Кабачка і Богодара Гарбузика

    Рубрика «Граней-Т» «Діти та онуки письменників» особливо актуальна такого морозяного четверга. Адже коли надворі немилосердна холоднеча, хочеться сидіти в якійсь теплій місцині, пити гарячий трав’яний чай і читати щось таке затишне, радісне і домашнє, що би повертало у дитинство. Тож вмощуйтеся позручніше, запарюйте чай і читайте розповідь письменника Сергія Пантюка про його найрідніших неслухняників.

  • Банани на пальмах, або Про що подружжя Лапікур розмовляє зі своїми онуками

    Настала черга письменницького подружжя Лапікур розповідати читачам «Граней-Т» про тих, хто їх надихає на творчість. А натхнення пані Наталі та пану Валерію бракувати не повинно, адже у них аж дев’ятеро онуків, які, як показує ця історія, не поступаються дідусеві та бабусі ні талантом, ні багатющою фантазією.

  • Марина Павленко: «Доньки – мої подруги і приклад для наслідування»

    Четвер на сайті «Граней-Т» традиційно починається з розповіді одного з наших авторів про своїх улюблених, найближчих і найдорожчих натхненників, які водночас є першими читачами, критиками, а часто ще й героями книжок. Сьогодні зі своїми донечками – сімнадцятирічною Ольгою та восьмирічною Оксаною Музиченками – знайомить нас чудова письменниця і любляча мама Марина Павленко.

  • День дракона в квартирі Леоніда Сороки

    За доброю видавничою традицією щочетверга ми розповідаємо про дітей та онуків авторів «Граней-Т». Сьогодні знайомимося з маленькою Нікою. Саме вона стала однією з героїнь чарівної книжечки поета українського походження Леоніда Сороки, який мешкає в Ізраїлі, «Кишеньковий дракон». Нещодавно Ніка і її дідусь отримали поштою довгоочікуване перше українське видання віршів Леоніда Сороки і вирішили поділитися своєю радістю з усіма читачами.

  • Андрій Бачинський: «Таємничого навколо нас набагато більше, ніж зрозумілого»

    Пишучи книжки, Андрій Бачинський не лише знайомить допитливих читачів із неймовірними пригодами Остапа і Даринки, але в такий спосіб ще й виховує власних дітей. В інтерв’ю «Граням-Т» автор також розповів про те, якому відпочинку віддають перевагу в родині Бачинських, чому важливо розвивати віру дитини в загадкове, якою є участь Остапа і Даринки у творенні батькових книжок, як зацікавити дітей історією і хто стане героєм наступної книжки Андрія Бачинського.

  • Наталка Малетич: «Думаю над тим, варто чи ні відпровадити Рожевого Зайця і Вітусю до школи?»

    У рамках проекту «Діти письменників» видавництво «Грані-Т» знайомить вас із Вікторією Зубрицькою – дівчинкою, яка любить малювати зайчиків, читати, відвідувати книжкові презентації і яка є джерелом невичерпного натхнення для її мами – письменниці Наталки Малетич. «Донечка для мене і прототип, і перший читач-критик, адже в кожному описаному казковому дівчачому образі є щось від неї, реальної дівчинки, без якої я, мабуть, і не зуміла б писати для дітей», – зізнається авторка.

  • Степан Процюк: «Мій син і не припускав, з яким інтересом читатиме книжку свого батька»

    Сьогодні ми дізнаємося від Степана Процюка, чи читають батькові книги його сини і хто допоміг письменникові уявити характери героїв книжок «Марійка і Костик», «Залюблені в сонце» та «Аргонавти».

  • Андрій Бачинський: «Завдяки дітям знаю, де треба загострити, а де – вкоротити»

    «Грані-Т» радо повідомляють вам про свій новий проект «Діти письменників»! Відтепер щочетверга на сайті видавництва – розповідь письменника, автора «Граней-Т», про тих, хто надихає його на творчість. А оскільки всі ми знаємо, що дитячих письменників надихають саме діти, і передовсім – дітлахи власні, то це будуть розповіді про найрідніших і найближчих членів родини. Сьогодні про своїх улюблених натхненників розповідає Андрій Бачинський, автор книг «Неймовірні пригоди Остапа і Даринки» та «Канікули Остапа і Даринки» (видання готується до друку у «Гранях-Т»). І, звісно, – знайомить із ними у фотоґалереї.

about/newsabout/news/1506