Сучасні діти добре поінформовані, «комп’ютеризовані», вільні від стереотипів, розумні, не закомплексовані, псевдобезпритульні та динамічні. На актуальне запитання відповідають автори «Граней-Т»: письменники Олесь Ільченко, Лариса Денисенко, Галина Вдовиченко, Зірка Мензатюк, Леся Воронина, Андрій Кокотюха, Іван Андрусяк, Ірен Роздобудько, Оксана Лущевська, Наталя та Валерій Лапікури, Леонід Сорока, художники Ольга Кузнєцова, Надія Дойчева-Бут, Ольга Гаврилова, Ольга Московченко і казкотерапевт Катерина Єгорушкіна.



Олесь ІЛЬЧЕНКО, письменник

– Величезна кількість сучасних дітей змалку на «ти» з комп’ютером, вони з дитинства знають, що таке «ай-пад» і «ай-под». Тому їхній світогляд, звісно, суттєво інакший, ніж у дорослих, і разюче відрізняється від «докомп’ютерних людей», віком від 50-ти років і старших. Діти з нормальних сімей загалом розумніші за дорослих, мають більше знань і вмінь у певних сферах. Власне, так і має бути, бо формальний поступ людства ґрунтується саме на позитивних змінах поколінь. З іншого боку, сучасні діти часто вже в ранньому віці знають, що таке секс (а не кохання, любов, на жаль), алкоголь, наркотики.

Ольга КУЗНЄЦОВА, художниця

– Особливість сучасних дітей у тому, що вони багато в чому поінформовані більше, ніж ми в їхньому віці. Читати в 5 років стає нормою, діти липнуть до Інтернету. Я не знаю, добре це чи ні.


Лариса ДЕНИСЕНКО, письменниця

– Усі різні, звісно. Але можна дещо завважити. Я вестиму мову тільки про міських дітей. Вони технічно обізнані, з технікою їм набагато легше знайти спільну мову, ніж із людиною. Ніж із батьками, вчителями, друзями. Вони гіперактивні – дуже багато діток, які просто не знають, що робити зі своєю шаленою енергією. Вони не вміють вигадувати ігри, тому що дуже багато пропонується готових ігор. Утім варто тільки розпочати вигадувати з ними – вони вмикаються!

Вони дуже самостійні та одночасно розгублені. Вони не знають, наскільки ми потрібні їм та для чого нас створено, – адже ми постійно зайняті. Вони не розуміють, чим ми так зайняті, – найпростіше то пояснювати заробітком та грошима, але це не дуже правильна позиція. Вони – індивідуалісти, на відміну від нас, тому їм важче спілкуватися, але легше відстоювати свою позицію.

Але вони все одне залишаються дітьми, котрі можуть щиро сміятися з речей, людей та слів, реготати з яких дорослі вважають незручним або безглуздим заняттям.

Катерина ЄГОРУШКІНА, казкотерапевт

– Вони народилися в часи шалених ритмів та інформаційного перенасичення, тож швидко все вбирають, опановують нове... Ще вони дуже щирі. З одного боку, зменшення ролі авторитетів у сучасних дітей ускладнює життя і батькам, і вчителям. А з іншого – діти відверто можуть сказати, що їм подобається, а що – ні. Одна моя подруга, яка навчає дітей англійської, оповідає, що сучасні діти потребують дуже швидких, активних і цікавих забав, тож буває непросто… А тільки-но в неї починається криза уяви – дитина може підійти і сказати: «Мені нудно!». От і все…

На жаль, у сучасних діток і проблем вистачає… Часто вони змушені зарано відповідати на дорослі питання, миритися з ситуацією розлучення батьків, нестачі якісної уваги тощо… Також зросла кількість діток із проблемами розвитку…

Надія ДОЙЧЕВА-БУТ, художниця


– Не думаю, що це покоління вже має серйозні біологічні відмінності. Попри весь надлишок інформації, воно не адаптоване до її засвоєння. Звідси – втрата ефекту новизни й очікування. Звісно, одиниці пішли шляхом особистісного розвитку, використовуючи надані можливості; але більшість –шляхом примітивізації. Це насамперед залежить від сім'ї. Нині відчутний розрив і в культурній сфері. Спостерігається таке явище як псевдобезпритульність, коли дитина належить Інтернету. Інформація все ж має бути контрольованою. Я в цьому відношенні сноб.

Галина ВДОВИЧЕНКО, письменниця

– Вони помітно вільніші від стереотипів, навіть якщо дорослі їх уперто їм нав’язують. Вони від народження впевнено поводяться з мобілками, «ай-падами», «ай-подами», комп’ютерами та розмаїттям сучасної техніки. Їхня логіка, пам’ять та парадоксальне мислення шокують. Але вони потребують уваги батьків та впливу книжок, і щоб батьки їм ті книжки читали або розказували казки та історії, хоча б перед сном.

Зірка МЕНЗАТЮК, письменниця

– Це діти телебачення і комп'ютерних ігор; вони воліють мати готову яскраву картинку, а не напружувати уяву. Але поза тим вони щирі й довірливі, вразливі й співчутливі, готові любити і дуже хочуть, щоб любили їх. Вони інакші, бо й світ, у якому вони живуть, інакший, – але в них така ж, як і колись, світла ранима душа.


Леся ВОРОНИНА, письменниця

– Сучасні діти менш закомплексовані, аніж їхні мами-тати, набагато розкутіші й безтурботніші. А ще вони мають колосальний вибір, якого не було в їхніх батьків, не кажучи вже про бабусь та дідусів. Інтернет дає практично необмежений доступ до будь-якої інформації, агресивна реклама спокушає дитину все новими й дедалі досконалішими комп’ютерними іграми і, щиро кажучи, коли я бачу десь на книжковому ярмарку дівчат і хлопчиків, які без принуки самі беруть до рук і з цікавістю читають книжки, в мене перехоплює подих від хвилювання. «Отже, є для кого писати», – подумки кажу я собі, полегшено зітхаю і біжу додому дописувати чергову книжку.

Десь із місяць тому я була на зустрічі з двома симпатичними американськими дядечками – представниками фірми, яка продукує електронні дитячі книжки. Ті дивовижні книжки може читати, гратися з ними й трансформувати за власним бажанням будь-яка дитина. І дядечки запевняли нас, що паперові книжки вже відмирають і скоро зовсім відімруть. Залишаться лише ті, що перетворяться на арт-об’єкти, на витвір мистецтва. І от я сиділа в затишній залі Музею книги та друкарства, слухала впевнені голоси американських прихильників прогресивних технологій і уявляла, що раптом в усьому світі відімкнуться комп’ютери. Просто хтось всемогутній і незбагненний клацне пальцями – і світ повернеться до свого первісного докомп’ютерного стану. І що тоді врятує людство від цілковитого здичавіння і знищення? Авжеж, ви вгадали – найпростіша, найзвичайніша, традиційна книжка. Найгеніальніший винахід людства.

Андрій КОКОТЮХА, письменник


– Вони живуть у перенасиченому інформацією, навіть дещо агресивному просторі. Сільські пасторалі, городи та пасовиська вже не для них, навіть якщо вони й живуть у селах. Адже в сільських хатах є ті ж телевізори, і діти, хоч-не-хоч, кориґують свої уявлення про світ із телевізора. Мета книжки: відповідати цим уявленням, стати жвавішою, перехоплювати ініціативу в телевізора – тільки тоді дитина навернеться до книжки. 

Ольга ГАВРИЛОВА, художниця


– Cучасні діти мало читають. Просто так склалося, що тепер є багато речей, які заміняють книжки. Передовсім це комп’ютер.


Іван АНДРУСЯК, письменник

– У тому, що вони сучасні:))) 

Який світ довкола – такі й люди в ньому живуть. У нинішньому світі багато можливостей – а тому легко в ньому загубитися; багато спокус – а тому важко зберігати себе; багато інформації – а тому дитина швидше дізнається про те, як незатишно в ньому бути дитиною.

Нинішній світ створений дорослими «під себе» – і ділитися ним із дітьми вони наміру не мають. Навпаки: своїми дебільними ініціативами на кшталт школи з шести років і садочка мало не від народження ці страшні дорослі старанно, систематично й методично відбирають у дітей дитинство.

Особливо моторошні три категорії дорослих:

1) політики;
2) кандидати педагогічних наук;
3) мисливці.

Дорогі друзі, стережіться їх! Не дозволяйте їм навіть близько підходити не лише до своїх дітей, а й до себе!!!

Тому що дорослість заразна...

Ліки від неї лише одні: погуляйте за руку зі своєю дитиною на свіжому повітрі, повідповідайте на геть усі її «чому?», «як?» і «навіщо?» – а повернувшись додому, почитайте разом з нею добру дитячу книжку. Лише так ви врятуєте і себе, і їх – дітей!

Ірен РОЗДОБУДЬКО, письменниця

– Вони «комп’ютеризовані», більш прагматичні й не дуже багато читають, адже в них немає зрозумілих їм мотивацій для того, щоб багато читати. Дорослі їм не пояснюють, для чого це треба, хоча й наполягають – «Читай!». 


Оксана ЛУЩЕВСЬКА, письменниця

– Швидкість. Рух. Сучасність змушує не лише дорослого, але й малого мати багато обов’язків. Також, навіть у порівнянні з моїм дитинством 80-90-х, сучасні діти мають великий доступ до інформації. Це, як на мене, перевага й недолік водночас. Перевага – бо дається можливість більше пізнавати, недолік – бо інколи немає часу на те, щоб зупинитися. 

Наталя та Валерій ЛАПІКУРИ, письменники

– Сучасні діти просто зобов’язані бути розумнішими, ніж ми в їхньому віці – це неодмінна умова прогресу. Але більшість дорослих, на жаль, роблять усе – свідомо чи несвідомо, то інше питання, – щоб діти підростали озлобленими, жорстокими вовченятами, в яких рефлекси замінюють розум. 

Ольга МОСКОВЧЕНКО, художниця

– Увагу сучасних дітей дуже складно затримати, тому треба подавати звичайну книгу незвичним методом:) 


Леонід СОРОКА, письменник

– Особливість сучасної дитини, яка виросла на телебаченні, коміксно-комп’ютерній субкультурі, – звичка до динамічних сюжетів, до того, що називається «екшн». І, відповідно, відсутність звички до вдумливого, неспішного читання. Схоже, що і в книжці сучасних дітей часто цікавлять або події, або те, що вони називають «прикольним», незвичайним. 

Записала Тетяна Терен

  • Опитування
  • 30 листопада 2011
  • Про нас пишуть

  • «Казкарка»: Лущевська – одна з тих, хто формує нове покоління українських дитячих письменників

    Блог про сучасну дитячу літературу «Казкарка» знайомить ближче з українською письменницею Оксаною Лущевською. Її прозу для дітей вирізняє позірна простота й доступність стилю, за допомогою яких перед дитиною розкривається серйозний конфлікт, а також уміння напрочуд тонко й делікатно підійти до персонажа, передати його внутрішні переживання з розумінням і добротою. Лущевська – це один із найдинамічніших та найбільш перспективних авторів у сучасній українській дитячій літературі, що звертаються до нових тем і жанрів, намагаються ламати стереотипи та активно засвоюють світовий досвід.

  • Іван Андрусяк: «Є одна кепська тенденція: дитяча література тепер… модна!»

    На сайті літературної премії «Великий їжак» розпочалось знайомство з членами журі, одним із яких є поет, есеїст, перекладач, улюблений дитячий письменник – автор «бестселерів» Іван Андрусяк. Про творчі «обличчя», найновіші тенденції в дитячій літературі та інші «капості» розпитувала Ольга Купріян.

  • Про мишей і дітей

    Межа між світом дорослих та дітей – досить умовна, а почасти її і зовсім не існує. Або, як писала Астрід Ліндгрен: «Я пишу, щоб розважити саму себе, тобто дитину, яка все ще живе у моїй душі». З історією про незвичайне товариство, що оселилося в одній із львівських квартир, маленькі та дорослі читачі зможуть познайомитися у повісті Галини Вдовиченко «Мишкові Миші» (це перша книга пані Галини у жанрі літератури для дітей, адже письменниця відома як авторка кількох жіночих романів).

  • Леонід Сорока у студії програми «Твій друг - книга» Українського національного радіо

    Ізраїльський письменник Леонід Сорока завітав у студію програми «Твій друг - книга» Українського національного радіо і розповів радіослухачам про свою збірку іронічних віршів "Кишеньковий дракон"...

  • Леся Воронина як «формаліст»

    Леся Анастасівна Воронина створила, виплекала, вигранила і довела до «абсолюту» актуальну сучасну модифікацію вічного жанру казки.

  • Події

  • Іван Андрусяк презентує нову «капосну» книжку «Вісім днів із життя Бурундука»

    17 березня о 12:00 у столичному руському клубі «КультРа» відомий письменник, літературний редактор «Граней-Т», улюбленець дітлахів Іван Андрусяк презентує нову бешкетницьку книжку «Вісім днів із життя Бурундука». Це – шкільна історія, повість із життя сучасних українських школярів, яка оповідає про їхні реальні клопоти й радощі, каверзи й успіхи, мрії та способи їх осягнення. Прототипом головного героя книжки став сам Іван Андрусяк… у дитячі роки.

  • Катерина Єгорушкіна представить серію «Книготерапія» в Медичному клубі «Свідомо»

    Медичні клуби громадської організації «Свідомо» дають можливість свідомим батькам, людям, які прагнуть до здорового життя, познайомитися не тільки з професійними лікарями, але й з людьми, які стикалися з аналогічними проблемами. Черговий Медичний клуб, присвячений казкотерапії, «Свідомо» влаштовує спільно із видавництвом «Грані-Т». Зустріч відбудеться 21 січня у ресторані «КультРа».

  • Чути і бачити

  • Надія Дойчева-Бут та Олесь Ільченко про науково-популярну літературу та її візуальну інтерпритацію для дітей

    В рамках проекту «Грані і погляд» Олесь Ільченко та Надія Дойчева-Бут говорять про науково-популярну літературу, необхідність її присутності в культурному контексті, а також про візуальну інтерпритацію серйозних наукових доробків спрямовану до дітей і молоді.

  • Презентація роману Ірен Роздобудько "Арсен"

    30.10.12 в Національному музеї літератури України. в чудесній бібліотечній залі відбулася презентація нового роману для підлітків Ірен Роздобудько (вид. "Грані-Т")

  • Пов`язані матеріали

  • Хто/що найбільше вплинув/уплинуло на Ваше становлення як письменника/людини?

    Сьогоднішнє опитування «Граней-Т», здається, найбільш щире і сердечне, бо, коли когось запитуєш (а тим паче письменника!) про речі, людей, ситуації, які допомогли йому стати тим, ким він є нині (і зокрема письменником!), відкритості, вдячності, поіменності не оминути. На шляху кожного опитаного нами письменника траплялися різні люди, книги, вчинки і слова, які впливали, визначали й вказували, куди рухатися далі. Важливим, на наш погляд є те, що жоден із письменників не формувався без чиєїсь підтримки, хоча ще важливіше – що їхнє формування не припиняється і нині. Отже, можемо відшукати у відповідях наших авторів цінні підказки, як виховати майбутнього письменника :)

  • Читати чи писати?

    Тему чергового опитування «Граней-Т» запропонував один із найзагадковіших (бо неіснуючих) авторів нашого видавництва – автор книжки «Людина в (м)асьці». І справді, що більше до вподоби письменникові – читати чи писати? Здавалося б, відповідь проста – якщо письменник, значить, найбільше часу він проводить саме за писанням. Але якщо при цьому він не читає книжок і не переглядає ЗМІ, як він може стежити за сучасними тенденціями в літературі, за тим, що відбувається в рідній країні і світі, як він навчається і вдосконалюється? Запитання таки каверзне, й тим більш цікаво дізнатися, що на нього відповіли автори «Граней-Т».

  • Чи потрібно дітям переказувати книги класиків?

    Тему для чергового опитування «Граней-Т» підказала чи не найтитулованіша книжка видавництва – «Сни Ганса Християна» Лесі Ворониної, яка є авторським переказом казок всесвітньовідомого письменника. Не всі батьки знайомлять своїх дітей з ориґіналами творів данського класика, який, як сам зазначав, писав казки передовсім для дорослих. Поза тим книжку Лесі Ворониної можна рекомендувати дітям без жодних пересторог. Так само чи кожна дитина подужає ориґінали «Вінні-Пуха» Алана Мілна чи «Алісу в країні див» Льюса Керола? Але і про Вінні-Пуха, і про Алісу читаюча малеча знає, приміром, завдяки переказам Бориса Заходера. І ці приклади далекі від тих переказів класики, які сьогодні вільно може купити чи скачати кожен лінивий учень чи студент. Отже, переказування класики може бути корисним і художньо вартісним, а може бути буквальним – і тоді воно позбавляє дитину можливості смакувати справжнім текстом. Що з цього приводу думають автори «Граней-Т» - письменники, художники і психологи?

  • Чому так складно писати для підлітків?

    Звісно, тема сьогоднішнього опитування «Граней-Т» могла би звучати не так категорично, приміром: чи складно писати для підлітків? Але оскільки і читачі, й самі письменники знають, що ця ніша в сучасній українській літературі заповнена мало й нерівномірно, можна ставити питання руба. Хтозна — може, це опитування спричиниться до появи нових творів для підлітків? Принаймні серед експертів «Граней-Т» чимало тих, хто вже спробував свої сили в царині підліткової літератури, і зупинятися на досягнутому вони точно не планують.

  • Які зауваження у Вас є із приводу шкільної програми з літератури?

    Претензії до викладання літератури в українських школах мають усі: і вчителі, яким доводиться розповідати на уроках про сучасну літературу, якої зазвичай вони й у вічі не бачили; і школярі, які після закінчення школи воліють читати все що завгодно, тільки не твори українських авторів; і чиновники з профільних міністерств і департаментів, яким постійно ввижається щось загрозливе в текстах класиків і яким спокійніше б спалося, якби взагалі не було в школах таких небезпечних предметів, як література й історія; і самі письменники, які іноді просто забороняють включати їхні твори до шкільної програми. Мають свої суб’єктивні зауваги з цього дражливого приводу й автори «Граней-Т».

  • Чи існує в Україні літературна критика?

    Тема сьогоднішнього опитування «Граней-Т» — складна, неоднозначна, гостра і болюча. Звісно, з літературною критикою (яка, на щастя, таки існує!) справи в нашій країні куди кращі, ніж, скажімо, із критикою музичною (там і згадати можна хіба автора «Граней-Т» Олександра Євтушенка). Але чи задовольняє рівень цієї критики тих, для кого не в останню чергу пишуться рецензії і робляться огляди, – самих письменників? Чи впливає на їхнє писання чиясь фахова оцінка? До чиєї думки вони дослухаються? Чого бракує сучасній літературній критиці? Відповідають автори «Граней-Т» Леонід Ушкалов, Галина Вдовиченко, Олесь Ільченко, Зірка Мензатюк, Степан Процюк, Наталя та Валерій Лапікури, Оксана Лущевська та Сергій Пантюк. Підсумовує Іван Андрусяк.

  • Якою має бути сучасна дитяча книжка?

    Автори, художники та експерти «Граней-Т» розмірковують про те, якими сьогодні мають бути книжки для дітей. Своїми думками діляться Галина Вдовиченко, Надія Дойчева-Бут, Андрій Кокотюха, Леся Воронина, Ірен Роздобудько, Олесь Ільченко, Катерина Єгорушкіна, Степан Процюк, Оксана Лущевська, Ольга Московченко, Леонід Сорока, Ольга Кузнєцова, Наталя та Валерій Лапікури.

  • Що Ви плануєте влітку – прочитати, написати, відвідати, обдумати?

    У червні літо ще здається нам безмежним і нескінченним. Усе-все, на що не вистачило перехідної осені, безбарвної зими, а потім і гамірливої весни, нарешті можна зробити: і прочитати книжки, які заполонили весь простір біля робочого столу, ліжка, крісла й канапи; і відвідати всі фестивалі, на які так багате українське літо; і, можливо (якщо ви письменник), дописати все, розпочате раніше, або навіть зважитися на новий текст;  а ще ж погостювати в усіх рідних і друзів, зібрати фрукти й овочі на дачі, відкрити для себе нові країни і континенти, насолодитися нічогонеробленням у прохолодних садах і на розпечених пляжах. Планування влітку обов’язкове, але за планами головне: не загубити смак справжнього літа — спонтанного, повільного і… неспланованого. Сьогодні ми дізнаємося, яке літо чекає на авторів і працівників видавництва «Грані-Т».

  • Які вони – сучасні підлітки?

    Це незмінно: завжди знаходяться дорослі, які, скрушно зітхаючи, говорять, що сучасна молодь гірша, невихованіша і неосвіченіша, ніж були вони в такому віці. Подібні зітхання доводиться чути так часто, що іноді думаєш: чи не з тієї це «серії», що й, скажімо, зітхання за радянським минулим (а разом з ним – і за радянськими продуктами, цінами, рівнем читання книжок тощо). Завжди будуть люди, чий зір і думки спрямовані назад, і саме там – позаду – їм усе видаватиметься радісним і всипаним трояндовими пелюстками. Небезпечніше, коли подібні зітхання чуєш від людини, яка для цієї молоді пише. Нещодавно в інтерв’ю «Казкарці» письменник Валентин Бердт назвав сучасних підлітків «нещасними й украй замордованими школою, виснаженими недосяжними мріями, реалізація яких залежить від батьківського гаманця, а не від власних зусиль у навчанні – це якщо коротко». «А взагалі, це прекрасні діти, яким потрібні не менш прекрасніші вчителі в широкому сенсі цього слова, – додає автор. – І хочеться вірити, що хороші книжки стануть у нагоді, коли виникне потреба в моральних орієнтирах ». Чи все так погано у світі сучасних українських підлітків? «Грані-Т» звернулися із цим запитанням до письменників, які пишуть для дітей і, зокрема, – для підлітків.

  • Чи читали Ви в дитинстві під ковдрою з ліхтариком?

    Усі дорослі знають, що читати треба сидячи й у добре освітленому місці. А всі діти знають, що, коли від книжки тяжко відірватися, читати можна будь-де і за будь-яких умов. І якщо вже турботливі батьки вимагають дотримуватися всіх правил і навіть купують вам спеціальну підставку під книжку, що ж – доводиться хитрувати. Бо коли за сюжетом книжки на головного героя саме звідусіль чигає небезпека, коли ось-ось уже дізнаєшся, чи будуть головні герої жити довго і щасливо, то читати можна і на уроках, і під час підготовки до них, і навіть під ковдрою з ліхтариком. І не випадає нам говорити про шкідливість такого методу читання, бо серед опитаних «Гранями-Т» експертів майже не знайшлося «правильних» читачів. Напевно, через читання під ковдрою з ліхтариком має пройти кожен маленький читач:)

  • Сьоран/Чоран: стиліст, провокатор, чуттєвий філософ (думки експертів)

    Під час осінньої виставки-ярмарку «Медвін» відбулося обговорення книжки «Допінґ духу» філософа Сьорана (Еміля Мішеля Чорана), яка з’явилася у серії «Граней-Т» «De profundis». Пропонуємо три погляди на Сьорана/Чорана учасників цієї дискусії: літературознавця Ростислава Семківа, письменниці Євгенії Кононенко та культуролога Олександра Івашини.

  • Думки експертів про книжку «Україна IN ROCK»

    Головний редактор «Граней-Т» Олена Мовчан, режисер Сергій Архипчук, лідер гурту «Мандри «Фома», музичний оглядач Юрко Зелений діляться враженнями від прочитання книжки Олександра Євтушенка «Україна IN ROCK».

  • Чи справді Україна переживає родинну кризу?

    Над цим актуальним запитанням розмірковують Лариса Денисенко, Юрій Бедрик, Олександр Гаврош, Андрій Кокотюха, Катерина Єгорушкіна, Зірка Мензатюк, Наталя та Валерій Лапікури. Думки наших експертів розділилися: хтось добачає корінь проблеми в тоталітарному минулому, хтось – у глобалізованому сьогоденні, а хтось констатує, що йдеться не лише про українську, а про світового масштабу кризу.

  • На що слід звертати увагу, обираючи книги для дітей?

    Здавалось би, немає нічого простішого, ніж вибір книжкових подарунків для малечі. Головне – щоб було яскраво, позитивно і повчально. Натомість експерти «Граней-Т» – художники, письменники, журналісти, психологи, методисти – не радять батькам керуватися власними смаками під час вибору книжок для маленьких читачів. На їхнє переконання, в цій відповідальній справі слід зважати на зміст, ілюстрації, розмір шрифту, ім’я автора та видавництва, стать дитини і найголовніше – її вподобання.

  • Улюблені книжки «Граней-Т»

    Книжки, які стають нашими улюбленими, приходять до нас по-різному. Якісь із них нам дарують, якісь ми обираємо інтуїтивно, але все ж найчастіше їх нам рекомендують – рідні, друзі або люди, смаку яких ми довіряємо. Запитання, з яким сьогодні ми звернулися до наших експертів, надзвичайно просте, але в той же час і корисне, адже воно може допомогти обрати книги, які приємно буде почитати під час зимових свят, а ще приємніше – подарувати дорогим людям. А нове актуальне запитання звучить так: «Яка книжка видавництва «Грані-Т» є Вашою улюбленою?»

  • Чи переможе електронна книга друковану?

    Це запитання останнім часом звучить напрочуд часто, однак актуальності не втрачає. Кількість читачів, які купують букрідери, зростає – та чи вистачає вітчизняному читачеві електронних книжок українською мовою? І що особливо цікаво: чи буде електронним майбутнє книжок для дітей? Принаймні всі експерти «Граней-Т» налаштовані оптимістично: діти й надалі матимуть змогу не просто читати книжки, а й розглядати, гортати, шелестіти ними, торкатися до них і навіть їх… гризти.

  • Головні тенденції сучасної української літератури для дітей

    Якщо хтось скаржиться вам, що не може знайти гарну книжку своїй дитині, то насправді він не шукав або не мав бажання її знайти. Всі експерти «Граней-Т» погоджуються, що дитяча література в Україні швидко й успішно розвивається: заповнюються ніші, з’являються нові імена, випробовуються нові жанри і теми, порушуються актуальні проблеми. Про тенденції, які нині панують у літературі для дітей, розповідають письменники Валентина Вздульська, Сергій Пантюк, Лариса Денисенко, Олесь Ільченко, Зірка Мензатюк, Юрій Бедрик та Андрій Кококтюха.

  • Як призвичаїти дитину до читання?

    Є люди, які не уявляють свого життя без книжки, але є й такі, які прекрасно без неї обходяться. Що впливає на «книжковість» і «безкнижковість» людини? Генетика? Виховання в родині? Навчання у школі? Приклад друзів? Факторів може бути надзвичайно багато, але всі експерти «Граней-Т» сходяться в одному: любов до книжки потрібно прищеплювати змалку...

  • Як визначити, що дитина має літературний хист? Як його розвинути?

    Немає такого письменника, якого б хоч раз не запитали про той день і час, коли він відчув, що хоче присвятити своє життя літературі. Звісно, у кожного автора був свій шлях до творчості, але у більшості він починався ще у дитячі роки. І для того, щоб ці перші паростки письменницького таланту згодом переросли у покликання, потрібні були чиєсь схвалення, підтримка, дружня порада. Як виховати майбутнього письменника? Розмірковуємо разом з експертами «Граней-Т».

  • Що допомагає Вам повернутися в дитинство?

    Чашка теплого молока, вовняні шкарпетки, лапатий сніг, бабусі з першими пролісками біля станцій метро, а може, старі занедбані дитячі бібліотеки, жуйки зі смаком помаранчів, плюшеві зайці з барабанами, залишені кимось «класики» на тротуарі біля під’їзду, чи шеренги першокласників по двоє, приведених на екскурсію до музею, або солодка вата чи цукерки у вигляді малинок… Їх і не перелічити – ті речі, які допомагають нам повертатися у наше дитинство. Хоча, може, всі ми ніколи з нього і не виходили? Запитаємо експертів «Граней-Т».

  • Чи користуєтеся Ви послугами бібліотек?

    Якщо заглибитися в дитячі спогади, то бібліотека зринає в них як місце з особливим освітленням та ароматом, місце, в якому панують системність і впорядкованість. А якщо пригадати навчання в університеті, то це вже величезні зали з великою кількістю полиць, шаф, каталогів і фахових консультантів. Бібліотечна культура така давня, що до неї неможливо не пройнятися повагою і вдячністю. А поза тим, чи є ця культура затребуваною в часи букрідерів, всюдипроникного інтернету і піратського скачування авторських текстів? «Грані-Т» запитало своїх експертів, авторів і читачів, коли, як часто і з якою метою вони відвідують бібліотеки

about/newsabout/news/1486