Автори, художники та експерти «Граней-Т» розмірковують про те, якими сьогодні мають бути книжки для дітей. Своїми думками діляться Галина Вдовиченко, Надія Дойчева-Бут, Андрій Кокотюха, Леся Воронина, Ірен Роздобудько, Олесь Ільченко, Катерина Єгорушкіна, Степан Процюк, Оксана Лущевська, Ольга Московченко, Леонід Сорока, Ольга Кузнєцова, Наталя та Валерій Лапікури.


 




Галина ВДОВИЧЕНКО, письменниця

—  Стовідсотково доброю та іронічною. З нульовим вмістом банальностей та «сюсі-пусі». Такою, аби й  дорослі зачитувались. Щоб читали її дітям вголос, відчуваючи себе у ці хвилини  дітьми і були тут і тепер найближчими друзями своїх дітей. А відтак, розтягнули книжку на цитати, бодай одну-дві  висмикнули з тексту і вживали у повсякденні, перекидаючись із донькою чи сином «нашими» слівцями та фразами. Або  згадували вголос улюблені епізоди.  

Надія ДОЙЧЕВА-БУТ, художниця

– З точки зору комерційної складової – надмірно привабливою, зі «спецефектами», неодмінно з якісною поліграфією. Сучасного споживача здивувати складно. З позиції естетичної – витриманою стилістично і вишуканою, приємною як річ. Предмети оточення формують смак. Але тут слід розділяти аудиторію і призначення. Що стосується змісту, хотілося б менше моралізаторства і нуару, щоби було глибоко і футуристично. Щоб головний герой був таки герой із можливістю вибору й адекватними діями. З казочок часто запозичаються архетипи. І щоб книга була цікавою дорослим також.

Андрій КОКОТЮХА, письменник

– Відповідь у самому питанні: дитяча книжка має бути сучасною. Поняття «сучасність» та «актуальність» досить широке, але в нашому випадку це книга, що йде в ногу з часом як за змістом, так і за ілюстраціями. Тобто, якщо це, наприклад, казка про зайчика для найменших, то історія, за сюжетом якої він зустрічається з білочкою і вони разом гризуть горішки, не сучасна, бо не відповідає уявленням сучасних урбанізованих дітей про довколишній світ. Звірятка можуть зустрітися разом, наприклад, не в лісі, а в міському парку. Як вони туди потрапили? Ось звідси й починається історія!

Леся ВОРОНИНА, письменниця

– Я глибоко переконана: жодних рецептів щодо написання гарної, цікавої, талановитої дитячої книжки не існує. Найкращі дитячі книжки не мають віку. Я з таким самим інтересом можу розгорнути сьогодні «Пригоди Гекльберрі Фінна» і читати з будь-якого місця. І так само реготати, як реготала у свої 8 років.


Ірен РОЗДОБУДЬКО, письменниця

– Чесною, пригодницькою та інформативною, з гарними малюнками і прихованою мораллю. Але головне, все ж таки – інформативною, щоб діти могли знайти в ній для себе якусь цікаву інформацію і навіть визначити за нею свій майбутній шлях. 

 

Олесь ІЛЬЧЕНКО, письменник

– Сказати, що «хорошою», значить, нічого не сказати. Книжка для дітей – то синтетичний продукт, поєднання тексту, ілюстрацій, реклами, промо, вдалого місця й часу пропонування читачеві… Зрештою, як огось «ікс-фактору», аби вона сподобалася такій специфічній аудиторії, як діти й тим більше – підлітки. Хороша книжка для дітей має бути не лише розважальною (не бути просто «брязкальцями», як каже Галина Малик), але й містити пізнавальні моменти, а головне – мати чіткі моральні орієнтири. Не «лобові», не відверто лозунгові, а органічно притаманні текстові. Згадаймо неперевершені, глибоко християнські, сповнені Євангельського світла книги Клайва Стейплза Льюїса.

Катерина ЄГОРУШКІНА, казкотерапевт

– Сучасна дитяча книжка – та, яку творять майстри своєї справи: автори, художники, дизайнери, верстальники, редактори, друкарі та видавці. Без майстерності важко говорити про якісний продукт... Одначе, тут набагато важливішим є ще такий компонент, як душевність. Ми часто зациклюємося на формі (світ до цього нас весь час спрямовує), але не надаємо належної ваги суті. Адже дитяча книжка передовсім має промовляти до душі дитини, до світу її почуттів, а не бути дорогим досконалим продуктом для батьків. Батьки через власних дітей часто намагаються повернутися до власного дитинства, купити те, чого не мали у свій час... А оскільки дорослі, переважно, вже втрачають свою дитинніть, безпосередність і звикають до застосування мірок: яскраво, професійно, дорого і т.п. – то в результаті вони купують книжку не для дитини, а для себе. І деякі видавництва саме на це й розраховують. Мені випадала можливість кілька разів спостерігати, як батьки разом із дітьми обирають дитині книжку. Якщо дитина керується ірраціональними чинниками, то дорослі підходять з дорослими і всім зрозумілими вимогами. І часто купують дитині саме ту книжку, яку самі й обрали... Я не проти цього. І часто вибір батьків є виправданим. Одначе тут є ризик не врахувати щось невловиме, але справді важливе...

Отже, сучасна дитяча книжка має поєднувати в собі здобутки сучасних технологій, сучасні стилі, ідеї з душевністю та духовністю, які важко недооцінити.

Степан ПРОЦЮК, письменник

– І дитяча, і доросла книжка мають бути талановитими! В них повинні бути присутні риси індивідуального стилю, коли хочете, ідіолекту письменнника. Коли цього нема, немає і книжки – лишень графоманія.


Оксана ЛУЩЕВСЬКА, письменниця

– Мені здається, що сучасна книжка може поєднувати, експериментувати, спрощувати або ускладнювати жанри чи форми розповіді, але в будь-яких проявах апелювати до цінностей, які ми називаємо вічними. Авторам треба вивчати та читати  класику, а також книжки, які отримали певні нагороди, як то премія імені Г.Х. Андерсена, премія імені Астрід Ліндґрен, медаль імені Джона Ньюбері та ін. Книжка має розказувати історію у словах, у малюнках або ж у взаємодії малюнків і слів, але історія має достукатися до серця читача і стати йому певним «провідником» у житті або «співрозмовником» у потрібний момент. У книжці Барбари Кіфер «Дитяча література Шарлотти Хак» є визначення дитячої літератури, яке, на мою думку, має втілюватися в сучасній дитячій книжці: «Література записує глибини і висоти людського досвіду. Вона може розвинути співчуття і серця, і розуму. Вона може допомогти дітям прийняти нові ідеї, розвинути розуміння того, що вони не знали раніше. Вона може посилити уяву, створити новий досвід, збагачуючи набутий. Вона може конструювати відчуття того, що є справжнім, справедливим і прекрасним».

Ольга МОСКОВЧЕНКО, художниця

— Сучасна книга має бути цікавою. Не тільки текст, але й зовнішній вигляд повинні бути естетичними і стильними. Книга сучасності – це естетика матеріалу, з якого вона зроблена чи надрукована, та архітектоніка.


Леонід СОРОКА, поет

– Можна було б відповісти просто – сучасна книжка має бути сучасною. Питання – в чому? В оформленні це завжди найпомітніше. Далі – зміст. Були книжки Маршака, які він не перевидавав, оскільки зникали реалії, які в них фіґурували.


Ольга КУЗНЄЦОВА
, художниця


— Сучасна дитяча книжка має бути професійно та якісно надрукована, особливу увагу слід приділяти якості друку ілюстрацій, кольоропередачі. Безумовно, програють книжки з ілюстраціями, залитими примітивним способом на комп’ютері і зі стандартними шрифтами для заголовків, на кшталт  Comic або  Birch. Дизайнерів я б застерегла робити «фотошопівські тіні» під заголовками або ще гірше малюнками. Все це виглядає дешево. Взагалі зараз так багато книжок, мені здається, ринок перенасичений, і сучасна дитяча книжка повинна бути «суперною» за всіма параметрами, щоб її побачили, відрізнили і купили. Відрізняються та зацікавлюють дитячі книжки з додатковими елементами: приміром, м’якою іграшкою всередині, із записничком, іграшковим піаніно. Тобто з якоюсь цікавинкою.

Наталя та Валерій ЛАПІКУРИ, письменники

– Цікавою. Такою, щоб сама просилася дитині в руки. Адже дорослому читачеві достатньо магії розкрученого прізвища автора. А в дитячій книжці художник має бути не ілюстратором, а рівноправним співавтором. Хоча, повертаючись до дорослих, — згадайте феномен Дена Гукіна і його «Комп’ютера для чайників» — серія цих книжок має шалений успіх, бо написана у стилі книжки саме дитячої.

  • Опитування
  • 23 листопада 2011
  • Про нас пишуть

  • Оксана Лущевська: «Найпростіша разом створена страва — це спілкування»

    На шпальтах газети «День» за 1 червня можна прочитати кулінарне інтерв’ю Лесі Шаповал з однією зі співавторок смачної повісті «Солька і кухар Тара-пата» Оксаною Лущевською. Це подарункове видання вже встигло здобути свою першу відзнаку на IX Міжнародному конкурсі «Мистецтво книги», що пройшов цього року в Астані. Про особливості, кулінарні секрети та сюрпризи смачної повісті від «Граней-Т» читайте далі.

  • Про мишей і дітей

    Межа між світом дорослих та дітей – досить умовна, а почасти її і зовсім не існує. Або, як писала Астрід Ліндгрен: «Я пишу, щоб розважити саму себе, тобто дитину, яка все ще живе у моїй душі». З історією про незвичайне товариство, що оселилося в одній із львівських квартир, маленькі та дорослі читачі зможуть познайомитися у повісті Галини Вдовиченко «Мишкові Миші» (це перша книга пані Галини у жанрі літератури для дітей, адже письменниця відома як авторка кількох жіночих романів).

  • Леся Воронина: Найстрашніший ворог втрачає силу, коли стає смішним

    Цього тижня до Кіровограду завітала справжня добра казкарка. Для дорослих її професія називається трохи прозаїчніше – дитяча письменниця. Проте, достатньо зовсім трохи послухати пані Лесю Воронину і одразу розумієш, як їй вдається закохати у свої твори малечу та її батьків.

  • Леонід Сорока у студії програми «Твій друг - книга» Українського національного радіо

    Ізраїльський письменник Леонід Сорока завітав у студію програми «Твій друг - книга» Українського національного радіо і розповів радіослухачам про свою збірку іронічних віршів "Кишеньковий дракон"...

  • Наталія та Валерій Лапікури в ефірі Українського радіо

    У студію програми «Твій друг - книга» Українського радіо завітало відоме письменницьке подружжя Наталія і Валерій Лапікури. Їхні детективи користуються великою популярністю у дорослих та юних читачів.

  • Події

  • У Музеї Тичини відкриється виставка ілюстрацій Надії Дойчевої-Бут

    18 травня за підтримки видавництва «Грані-Т» в Літературно-меморіальному музеї-квартирі Павла Тичини відкриється персональна виставка ілюстрацій київської художниці Надії Дойчевої-Бут «Крила». «Коли буденність заполоняє і здається неможливим  змінити реальний хід подій,  варто хоча б тимчасово «вимкнути» в собі дорослого і втекти у світ фантазій і марень, світ людських істот, які ще не втратили здатність літати уві сні», — пояснює концепцію виставки художниця.

  • Катерина Єгорушкіна представить серію «Книготерапія» в Медичному клубі «Свідомо»

    Медичні клуби громадської організації «Свідомо» дають можливість свідомим батькам, людям, які прагнуть до здорового життя, познайомитися не тільки з професійними лікарями, але й з людьми, які стикалися з аналогічними проблемами. Черговий Медичний клуб, присвячений казкотерапії, «Свідомо» влаштовує спільно із видавництвом «Грані-Т». Зустріч відбудеться 21 січня у ресторані «КультРа».

  • «Грані-Т» презентують першу книжку Ірен Роздобудько для підлітків

    4 листопада у столичному сімейному творчому центрі «Tri:» відбудеться презентація нової книжки однієї з найвідоміших і найуспішніших українських письменниць Ірен Роздобудько – повісті для підлітків «Арсен».

  • Чути і бачити

  • Надія Дойчева-Бут та Олесь Ільченко про науково-популярну літературу та її візуальну інтерпритацію для дітей

    В рамках проекту «Грані і погляд» Олесь Ільченко та Надія Дойчева-Бут говорять про науково-популярну літературу, необхідність її присутності в культурному контексті, а також про візуальну інтерпритацію серйозних наукових доробків спрямовану до дітей і молоді.

  • Майстер-клас Надії Дойчевої-Бут із малювання волошки

    28 січня 2012 р. у столичному клубі «КультРа» відбулася презентація двох «волошкових» книжок видавництва «Грані-Т»...

  • Пов`язані матеріали

  • Хто/що найбільше вплинув/уплинуло на Ваше становлення як письменника/людини?

    Сьогоднішнє опитування «Граней-Т», здається, найбільш щире і сердечне, бо, коли когось запитуєш (а тим паче письменника!) про речі, людей, ситуації, які допомогли йому стати тим, ким він є нині (і зокрема письменником!), відкритості, вдячності, поіменності не оминути. На шляху кожного опитаного нами письменника траплялися різні люди, книги, вчинки і слова, які впливали, визначали й вказували, куди рухатися далі. Важливим, на наш погляд є те, що жоден із письменників не формувався без чиєїсь підтримки, хоча ще важливіше – що їхнє формування не припиняється і нині. Отже, можемо відшукати у відповідях наших авторів цінні підказки, як виховати майбутнього письменника :)

  • Читати чи писати?

    Тему чергового опитування «Граней-Т» запропонував один із найзагадковіших (бо неіснуючих) авторів нашого видавництва – автор книжки «Людина в (м)асьці». І справді, що більше до вподоби письменникові – читати чи писати? Здавалося б, відповідь проста – якщо письменник, значить, найбільше часу він проводить саме за писанням. Але якщо при цьому він не читає книжок і не переглядає ЗМІ, як він може стежити за сучасними тенденціями в літературі, за тим, що відбувається в рідній країні і світі, як він навчається і вдосконалюється? Запитання таки каверзне, й тим більш цікаво дізнатися, що на нього відповіли автори «Граней-Т».

  • Чи потрібно дітям переказувати книги класиків?

    Тему для чергового опитування «Граней-Т» підказала чи не найтитулованіша книжка видавництва – «Сни Ганса Християна» Лесі Ворониної, яка є авторським переказом казок всесвітньовідомого письменника. Не всі батьки знайомлять своїх дітей з ориґіналами творів данського класика, який, як сам зазначав, писав казки передовсім для дорослих. Поза тим книжку Лесі Ворониної можна рекомендувати дітям без жодних пересторог. Так само чи кожна дитина подужає ориґінали «Вінні-Пуха» Алана Мілна чи «Алісу в країні див» Льюса Керола? Але і про Вінні-Пуха, і про Алісу читаюча малеча знає, приміром, завдяки переказам Бориса Заходера. І ці приклади далекі від тих переказів класики, які сьогодні вільно може купити чи скачати кожен лінивий учень чи студент. Отже, переказування класики може бути корисним і художньо вартісним, а може бути буквальним – і тоді воно позбавляє дитину можливості смакувати справжнім текстом. Що з цього приводу думають автори «Граней-Т» - письменники, художники і психологи?

  • Чому так складно писати для підлітків?

    Звісно, тема сьогоднішнього опитування «Граней-Т» могла би звучати не так категорично, приміром: чи складно писати для підлітків? Але оскільки і читачі, й самі письменники знають, що ця ніша в сучасній українській літературі заповнена мало й нерівномірно, можна ставити питання руба. Хтозна — може, це опитування спричиниться до появи нових творів для підлітків? Принаймні серед експертів «Граней-Т» чимало тих, хто вже спробував свої сили в царині підліткової літератури, і зупинятися на досягнутому вони точно не планують.

  • Які зауваження у Вас є із приводу шкільної програми з літератури?

    Претензії до викладання літератури в українських школах мають усі: і вчителі, яким доводиться розповідати на уроках про сучасну літературу, якої зазвичай вони й у вічі не бачили; і школярі, які після закінчення школи воліють читати все що завгодно, тільки не твори українських авторів; і чиновники з профільних міністерств і департаментів, яким постійно ввижається щось загрозливе в текстах класиків і яким спокійніше б спалося, якби взагалі не було в школах таких небезпечних предметів, як література й історія; і самі письменники, які іноді просто забороняють включати їхні твори до шкільної програми. Мають свої суб’єктивні зауваги з цього дражливого приводу й автори «Граней-Т».

  • Чи існує в Україні літературна критика?

    Тема сьогоднішнього опитування «Граней-Т» — складна, неоднозначна, гостра і болюча. Звісно, з літературною критикою (яка, на щастя, таки існує!) справи в нашій країні куди кращі, ніж, скажімо, із критикою музичною (там і згадати можна хіба автора «Граней-Т» Олександра Євтушенка). Але чи задовольняє рівень цієї критики тих, для кого не в останню чергу пишуться рецензії і робляться огляди, – самих письменників? Чи впливає на їхнє писання чиясь фахова оцінка? До чиєї думки вони дослухаються? Чого бракує сучасній літературній критиці? Відповідають автори «Граней-Т» Леонід Ушкалов, Галина Вдовиченко, Олесь Ільченко, Зірка Мензатюк, Степан Процюк, Наталя та Валерій Лапікури, Оксана Лущевська та Сергій Пантюк. Підсумовує Іван Андрусяк.

  • В чому особливість сучасних дітей?

    Сучасні діти добре поінформовані, «комп’ютеризовані», вільні від стереотипів, розумні, не закомплексовані, псевдобезпритульні та динамічні. На актуальне запитання відповідають автори «Граней-Т»: письменники Олесь Ільченко, Лариса Денисенко, Галина Вдовиченко, Зірка Мензатюк, Леся Воронина, Андрій Кокотюха, Іван Андрусяк, Ірен Роздобудько, Оксана Лущевська, Наталя та Валерій Лапікури, Леонід Сорока, художники Ольга Кузнєцова, Надія Дойчева-Бут, Ольга Гаврилова, Ольга Московченко і казкотерапевт Катерина Єгорушкіна.

  • Що Ви плануєте влітку – прочитати, написати, відвідати, обдумати?

    У червні літо ще здається нам безмежним і нескінченним. Усе-все, на що не вистачило перехідної осені, безбарвної зими, а потім і гамірливої весни, нарешті можна зробити: і прочитати книжки, які заполонили весь простір біля робочого столу, ліжка, крісла й канапи; і відвідати всі фестивалі, на які так багате українське літо; і, можливо (якщо ви письменник), дописати все, розпочате раніше, або навіть зважитися на новий текст;  а ще ж погостювати в усіх рідних і друзів, зібрати фрукти й овочі на дачі, відкрити для себе нові країни і континенти, насолодитися нічогонеробленням у прохолодних садах і на розпечених пляжах. Планування влітку обов’язкове, але за планами головне: не загубити смак справжнього літа — спонтанного, повільного і… неспланованого. Сьогодні ми дізнаємося, яке літо чекає на авторів і працівників видавництва «Грані-Т».

  • Які вони – сучасні підлітки?

    Це незмінно: завжди знаходяться дорослі, які, скрушно зітхаючи, говорять, що сучасна молодь гірша, невихованіша і неосвіченіша, ніж були вони в такому віці. Подібні зітхання доводиться чути так часто, що іноді думаєш: чи не з тієї це «серії», що й, скажімо, зітхання за радянським минулим (а разом з ним – і за радянськими продуктами, цінами, рівнем читання книжок тощо). Завжди будуть люди, чий зір і думки спрямовані назад, і саме там – позаду – їм усе видаватиметься радісним і всипаним трояндовими пелюстками. Небезпечніше, коли подібні зітхання чуєш від людини, яка для цієї молоді пише. Нещодавно в інтерв’ю «Казкарці» письменник Валентин Бердт назвав сучасних підлітків «нещасними й украй замордованими школою, виснаженими недосяжними мріями, реалізація яких залежить від батьківського гаманця, а не від власних зусиль у навчанні – це якщо коротко». «А взагалі, це прекрасні діти, яким потрібні не менш прекрасніші вчителі в широкому сенсі цього слова, – додає автор. – І хочеться вірити, що хороші книжки стануть у нагоді, коли виникне потреба в моральних орієнтирах ». Чи все так погано у світі сучасних українських підлітків? «Грані-Т» звернулися із цим запитанням до письменників, які пишуть для дітей і, зокрема, – для підлітків.

  • Чи читали Ви в дитинстві під ковдрою з ліхтариком?

    Усі дорослі знають, що читати треба сидячи й у добре освітленому місці. А всі діти знають, що, коли від книжки тяжко відірватися, читати можна будь-де і за будь-яких умов. І якщо вже турботливі батьки вимагають дотримуватися всіх правил і навіть купують вам спеціальну підставку під книжку, що ж – доводиться хитрувати. Бо коли за сюжетом книжки на головного героя саме звідусіль чигає небезпека, коли ось-ось уже дізнаєшся, чи будуть головні герої жити довго і щасливо, то читати можна і на уроках, і під час підготовки до них, і навіть під ковдрою з ліхтариком. І не випадає нам говорити про шкідливість такого методу читання, бо серед опитаних «Гранями-Т» експертів майже не знайшлося «правильних» читачів. Напевно, через читання під ковдрою з ліхтариком має пройти кожен маленький читач:)

  • Сьоран/Чоран: стиліст, провокатор, чуттєвий філософ (думки експертів)

    Під час осінньої виставки-ярмарку «Медвін» відбулося обговорення книжки «Допінґ духу» філософа Сьорана (Еміля Мішеля Чорана), яка з’явилася у серії «Граней-Т» «De profundis». Пропонуємо три погляди на Сьорана/Чорана учасників цієї дискусії: літературознавця Ростислава Семківа, письменниці Євгенії Кононенко та культуролога Олександра Івашини.

  • Думки експертів про книжку «Україна IN ROCK»

    Головний редактор «Граней-Т» Олена Мовчан, режисер Сергій Архипчук, лідер гурту «Мандри «Фома», музичний оглядач Юрко Зелений діляться враженнями від прочитання книжки Олександра Євтушенка «Україна IN ROCK».

  • Чи справді Україна переживає родинну кризу?

    Над цим актуальним запитанням розмірковують Лариса Денисенко, Юрій Бедрик, Олександр Гаврош, Андрій Кокотюха, Катерина Єгорушкіна, Зірка Мензатюк, Наталя та Валерій Лапікури. Думки наших експертів розділилися: хтось добачає корінь проблеми в тоталітарному минулому, хтось – у глобалізованому сьогоденні, а хтось констатує, що йдеться не лише про українську, а про світового масштабу кризу.

  • На що слід звертати увагу, обираючи книги для дітей?

    Здавалось би, немає нічого простішого, ніж вибір книжкових подарунків для малечі. Головне – щоб було яскраво, позитивно і повчально. Натомість експерти «Граней-Т» – художники, письменники, журналісти, психологи, методисти – не радять батькам керуватися власними смаками під час вибору книжок для маленьких читачів. На їхнє переконання, в цій відповідальній справі слід зважати на зміст, ілюстрації, розмір шрифту, ім’я автора та видавництва, стать дитини і найголовніше – її вподобання.

  • Улюблені книжки «Граней-Т»

    Книжки, які стають нашими улюбленими, приходять до нас по-різному. Якісь із них нам дарують, якісь ми обираємо інтуїтивно, але все ж найчастіше їх нам рекомендують – рідні, друзі або люди, смаку яких ми довіряємо. Запитання, з яким сьогодні ми звернулися до наших експертів, надзвичайно просте, але в той же час і корисне, адже воно може допомогти обрати книги, які приємно буде почитати під час зимових свят, а ще приємніше – подарувати дорогим людям. А нове актуальне запитання звучить так: «Яка книжка видавництва «Грані-Т» є Вашою улюбленою?»

  • Чи переможе електронна книга друковану?

    Це запитання останнім часом звучить напрочуд часто, однак актуальності не втрачає. Кількість читачів, які купують букрідери, зростає – та чи вистачає вітчизняному читачеві електронних книжок українською мовою? І що особливо цікаво: чи буде електронним майбутнє книжок для дітей? Принаймні всі експерти «Граней-Т» налаштовані оптимістично: діти й надалі матимуть змогу не просто читати книжки, а й розглядати, гортати, шелестіти ними, торкатися до них і навіть їх… гризти.

  • Головні тенденції сучасної української літератури для дітей

    Якщо хтось скаржиться вам, що не може знайти гарну книжку своїй дитині, то насправді він не шукав або не мав бажання її знайти. Всі експерти «Граней-Т» погоджуються, що дитяча література в Україні швидко й успішно розвивається: заповнюються ніші, з’являються нові імена, випробовуються нові жанри і теми, порушуються актуальні проблеми. Про тенденції, які нині панують у літературі для дітей, розповідають письменники Валентина Вздульська, Сергій Пантюк, Лариса Денисенко, Олесь Ільченко, Зірка Мензатюк, Юрій Бедрик та Андрій Кококтюха.

  • Як призвичаїти дитину до читання?

    Є люди, які не уявляють свого життя без книжки, але є й такі, які прекрасно без неї обходяться. Що впливає на «книжковість» і «безкнижковість» людини? Генетика? Виховання в родині? Навчання у школі? Приклад друзів? Факторів може бути надзвичайно багато, але всі експерти «Граней-Т» сходяться в одному: любов до книжки потрібно прищеплювати змалку...

  • Як визначити, що дитина має літературний хист? Як його розвинути?

    Немає такого письменника, якого б хоч раз не запитали про той день і час, коли він відчув, що хоче присвятити своє життя літературі. Звісно, у кожного автора був свій шлях до творчості, але у більшості він починався ще у дитячі роки. І для того, щоб ці перші паростки письменницького таланту згодом переросли у покликання, потрібні були чиєсь схвалення, підтримка, дружня порада. Як виховати майбутнього письменника? Розмірковуємо разом з експертами «Граней-Т».

  • Що допомагає Вам повернутися в дитинство?

    Чашка теплого молока, вовняні шкарпетки, лапатий сніг, бабусі з першими пролісками біля станцій метро, а може, старі занедбані дитячі бібліотеки, жуйки зі смаком помаранчів, плюшеві зайці з барабанами, залишені кимось «класики» на тротуарі біля під’їзду, чи шеренги першокласників по двоє, приведених на екскурсію до музею, або солодка вата чи цукерки у вигляді малинок… Їх і не перелічити – ті речі, які допомагають нам повертатися у наше дитинство. Хоча, може, всі ми ніколи з нього і не виходили? Запитаємо експертів «Граней-Т».

  • Чи користуєтеся Ви послугами бібліотек?

    Якщо заглибитися в дитячі спогади, то бібліотека зринає в них як місце з особливим освітленням та ароматом, місце, в якому панують системність і впорядкованість. А якщо пригадати навчання в університеті, то це вже величезні зали з великою кількістю полиць, шаф, каталогів і фахових консультантів. Бібліотечна культура така давня, що до неї неможливо не пройнятися повагою і вдячністю. А поза тим, чи є ця культура затребуваною в часи букрідерів, всюдипроникного інтернету і піратського скачування авторських текстів? «Грані-Т» запитало своїх експертів, авторів і читачів, коли, як часто і з якою метою вони відвідують бібліотеки

about/newsabout/news/1474