• Іван Андрусяк: «Є одна кепська тенденція: дитяча література тепер… модна!»

    На сайті літературної премії «Великий їжак» розпочалось знайомство з членами журі, одним із яких є поет, есеїст, перекладач, улюблений дитячий письменник – автор «бестселерів» Іван Андрусяк. Про творчі «обличчя», найновіші тенденції в дитячій літературі та інші «капості» розпитувала Ольга Купріян.

  • Марина Павленко: «Моя книга і доросла, і дитяча водночас»

    Сайт «BBC Україна» опублікував інтерв’ю з педагогом і письменницею Мариною Павленко. Авторка вже відомих і улюблених книг для дітей «Півтора бажання», «Миколчині історії», «Домовичок з палітрою» та «Домовичок повертається» тепер розповідає про сюжет її нової книги «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?» Під час своєї педагогічної діяльності письменниця уважно спостерігала за своїми учнями і життєва історія братика і сестрички, що вчилися в одному класі, лягла в основу цієї книги.

  • Поезія релігійна і парадоксальна

    Українська література від своїх початків була нерозривно пов´язана з християнською релігією. Про це свідчать жанри, теми, мотиви, стильові особливості текстів, а також станова приналежність багатьох авторів.

  • Еміль Чоран: усвідомлена деформація

    На книжковому порталі «Буквоїд» з’явилася рецензія Олега Шинкаренка на книжку «Допінґ духу» філософа Сьорана (Еміля Чорана). «Спосіб мислення та викладення думок Чорана безумовно «економить» папір та час, – переконаний автор, – але ця економія неймовірно ускладнює інтерпретацію. Іноді навіть виникає впевненість, що ця інтерпретація взагалі не потрібна, що алегорії філософа – це своєрідні приховані поетичні метафори, які взагалі не вимагають пояснень, а отже, тексти Чорана варто сприймати, як вірші у прозі».

  • Галина Ткачук: «У Польщі до мистецтва слова ставляться набагато спокійніше»

    У «Літературній Україні» з’явилось інтерв’ю з молодою письменницею, авторкою пригодницької повісті «Вікно до собаки» та літературознавцем Галиною Ткачук. У ньому йдеться про відвідини західних сусідів і про їхній вплив на творчість, про нові книжки і творчі плани, а також про різницю між українським та польським літературним життям.

  • Сьоран та його «тріумф роздробленого я»

    У львівській газеті «Високий замок» з’явилася рецензія журналістки, письменниці Галини Вдовиченко на книжку «Допінґ духу» французького філософа Сьорана (Еміля Чорана). «Часом жорсткі та шокуючі висловлювання філософа справляють на читача ефект відра холодної води, – ділиться своїми читацькими враженнями пані Галина. – Дечого не приймаєш, а згодом раз у раз повертаєшся в думках саме до тих, дражливих, сентенцій Сьорана». Подаємо повністю текст рецензії.

  • Щедро усміхнені вірші

    На «Буквоїді» з’явилася рецензія на нашу книгу «Кишеньковий дракон» Леоніда Сороки. Подаємо тут повний текст рецензії.

  • Три книжки «Граней-Т» – претенденти на премію «Книга року ВВС- 2011»

    Книжкова премія ВВС Україна «Книга року ВВС-2011» представляє претендентів на перемогу – «Вікно до собаки» Галини Ткачук, «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?» Марини Павленко та «На межі можливого» Олекси Білоброва. Подаємо відгуки на книжки одного з експертів конкурсу, професора Києво-Могилянської Академії, автора «Граней-Т» Віри Агеєвої.

  • «Доторкнутися до слова»

    На сайті «Друг читача» з’явилася стаття Тетяни Мельник, присвячена благодійному проекту «Граней-Т» «Доторкнутися до слова», в рамках якого побачили світ п’ять дитячих книжок, виданих шрифтом Брайля. Подаємо повністю текст статті.

  • Марина Аромштам. "Коли відпочивають янголи"

    Інколи мені здається, що найпоширенішою культурною «роздратованою» фразою є «Не лізь у душу!».

  • Leopolis Multiplex: Інтерпретація образу Львова в сучасній українській публіцистиці

    В одному із чисел «Вісника Луганського національного університету імені Т.Г. Шевченка» з’явилася стаття журналіста, науковця Сергія Шебеліста, в основі якої – авторське прочитання книжки «Граней-Т» «Leopolis Multiplex». Подаємо фраґменти цього матеріалу на нашому сайті.

  • Orbis non sufficit («Світу замало»)

    На сайті «Друг читача» з’явилася рецензія Дмитра Дроздовського на нашу книгу «Червоний князь» Тимоті Снайдера. Подаємо тут повний текст рецензії.

  • Террі Мартин: з Гарвардського обговорення книжки Тимоті Снайдера «Криваві землі»

    Портал «Грані-Т» з люб´язної згоди редакції часопису «Україна модерна» публікує фраґмент обговорення книжки Тимоті Снайдера «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіном», що відбулося в Гарварді 8 березня 2011 року з ініціативи Українського дослідницького інституту та Центру російських і євразійських студій імені Дейвіса.

  • Зрадник Сьоран

    До століття з дня народження в Україні вийшла перша книга Еміля Сьорана, одного з найвідоміших і найпарадоксальніших европейських есеїстів другої половини ХХ століття.

  • Дивовижна книжка про дивовижну людину

    На інтернет-ресурсі «Друг читача» з’явилася рецензія Олекси Вертипороха на нашу книгу, що вийшла у серії «Дівчата зі спорту» – «Смак олімпійського золота» Лесі Ворониної. Подаємо тут повний її текст.

  • Не зрадити свою мрію

    Марія Коляно, викладач кафедри книгознавства і комерційної діяльності Української академії друкарства написала відгук про нашу книгу Оксана Лущевська про Христофора Колумба, Джона Ньюбері, Чарльза Дарвіна, Дніпрову Чайку, Перл Сайденстрікер Бак.Тож подаємо повний його текст для наших читачів. 

  • Цим варто «ширнутися»

    Письменник Тарас Антипович у своєму блозі на facebook написав відгук на книгу французького філософа румунського походження Сьорана (Еміля Мішеля Чорана) «Допінґ духу», яка вийшла цьогоріч у видавництві «Грані-Т» у перекладі Ірини Славінської (серія «De profundis»). Подаємо повністю текст відгуку.

  • Рух до абсолюту професора Леоніда Ушкалова

    «Провідним сюжетом книжки є відчитування літератури як «ліствиці Якова», крокуючи якою, людина рухається до Абсолюту»… Рецензія Катерини Борисенко на книгу професора Леоніда Ушкалова «Від бароко до постмодерну: есеї» («Грані-Т», серія «De profundis»), надрукована на сайті «УНІАН».

  • Історія – про життя

    Субота, 22 жовтня у Києві минула під знаком Тимоті Снайдера. Інтелектуальне середовище столиці мало нагоду послухати американського історика аж тричі – на презентації двох його щойно опублікованих у видавництві «Грані-Т» книжок – «Криваві землі» і «Червоний Князь», на вечірній лекції у Центрі візуальної культури НаУКМА, та зранку – на лекції у межах семінару для вчителів історії.

  • Герої Євгенії Кононенко

    Кожній країні, кожній нації потрібні свої герої та героїні. Без них історія будь-якої держави була б сірою, малоцікавою та непримітною. Герої можуть бути не тільки в літературі, а й у політиці, релігії, філософії, мистецтві тощо. Одним, наприклад, потрібен Тарас Шевченко в іконній оправі, щоб сходити на Чернечу гору й молитися йому, як одному з святих; іншим потрібні герої на кшталт Сталіна, Гітлера, Бандери, Шухевича. І причини тут різні. Людям потрібно вірити в когось чи у щось. Одні наслідують ідеї своїх кумирів, інші виховуються на них, а ще інші користуються ними суто в прагматичних цілях. Кожен має свої мотиви та причини виступати за ту чи іншу ідею. Але факт залишається фактом: будь-якій особі потрібен свій герой! 

  • Як полюбити місто – своє та чуже

    Чи знаєте ви Київ? Ні, ви не знаєте Києва. Принаймні так, як знає його Сергій Грабар. Чи любите ви Київ? Певно, що любите. Але чи можна любити те, чого не знаєш?

  • Про лапи, вуха і хвіст вкупі з людським інтелектом

    Людина може досягти всього, чого забажає, самою лише силою переконання – стверджує у своїй повісті «День кота» Катерина Булах. Художній твір з серії «Сучасна дитяча проза» вийшов нещодавно у видавництві «Грані-Т».

  • Від сакрального до сексуального й нецензурного

    Леонід Ушкалов – один із тих небагатьох наших сучасних літературознавців (можна назвати ще Юрія Барабаша, Ростислава Радишевського, Миколу Сулиму, Валерія Шевчука), які охоплюють своїм дослідницьким зором українську літературу від давньої доби до теперішньої – принаймні від XVII–XVIII ст. до кінця ХХ-го, а то й до початку ХХІ-го. Знання естетики й поетики одних епох допомагає їм краще збагнути мистецькі коди й відкриття інших.

  • Юрій Чаришніков: «Я не Данте... Я добріший»

    Львівсько-нью-йоркський художник-графік Чаришніков Юрій укрїинській публіці відомий. Особливо гучний медійний шум супроводжував цю творчу особистість пару років тому, коли проілюстровані Чаришніковим і видані «Грані-Т» «Петербургские повести» Гоголя спочатку було визнано «Кращою книгою України-2008» Держкомтелерадіо, а згодом за цю книгу було присуджено Гран-прі V Международного конкурсу «Мистецтво книги» на Московській міжнародній книжковій виставці-ярмарку.

  • Художник як співавтор

    Як малюється книжка? Як вона твориться? Як виникає задум? Як обирається стиль? Про ці та інші таємниці творчої кухні я запитала відомих українських художників Романа Романишина та Андрія Лесіва (творча майстерня «Аґрафка»), Інгу Леві, Анну Сарвіру, Максима Німенка та Володимира Штанка. Запитала навмисно, адже художники часто-густо залишаються в тіні читацької уваги. Хоча від них залежить: буде успішною дитяча книжка чи ні?

  • Бандера. Байдужих немає

    Медійності цього персонажа, який мало не став «Великим Українцем», могли б позаздрити чимало сучасних політиків першого ряду. Щоправда, за межами України (як, утім, і в Донецьку або, скажімо, Сімферополі) це, швидше, негативна привабливість, зате у будь-якому райцентрі західніше Збруча можна пройтися вулицею ім. Бандери. Центральної, як правило, вулиці.Як влучно завважив один з укладачів збірки, історик Ярослав Грицак, Бандера сьогодні - «містер 10 000 вольт»: хто його торкнеться, отримає потужний удар критики, до того ж зусібіч. У цьому сенсі «Страсті за Бандерою» - справжній електрошокер, що б'є наповал безупинною апологетикою українського радикального націоналізму з уст видатного поета Мойсея Фішбейна або збиває з ніг холодною аргументацією канадського українця, професора Івана-Павла Химки, який стверджує, що ОУН - типово фашистський рух. Хоч більшість авторів - професійні історики, Грицак підкреслює, що збірка має характер публічної, а не академічної дискусії, тому до низки текстів треба ставитися з великим скептицизмом.

  • Книжковий порадник

    Нерідко перед читачем постає питання: як серед різноманіття книжок, представлених у книгарнях, обрати собі новинку і при цьому не помилитися та залишитися задоволеним від процесу читання. Адже книжкові полиці та стенди рясніють різнобарвними обкладинками, зваблюючи покупця, а короткі анотації не завжди дають чітке уявлення про твір. Результатом стає розчарування і небажання читати твори сучасників, і у кращому разі повернення до перевіреної часом класики.Збірка статей «Критика прози», написана Ігорем Котиком, Ксенією Левків та іншими літературознавцями Львівського відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, може стати орієнтиром у пошуках цікавих прозових творів. У вступній частині зазначається, що автори хочуть «збільшувати, а не зменшувати коло читачів» і що кількість цих самих читачів «прямо залежить від якості літератури». Тож літературу для дослідження обрали неабияку. У книзі проаналізовано зміст та форму низки літературних творів українських та зарубіжних письменників сучасності.

  • Кіно/Хроніка

    Кіно – парадоксальне.

  • Між Кантом і кантором

    Книга есеїв, нотаток і статей Анатолія Дністрового, - по суті, корпус суто приватних, й іноді навіть інтимних текстів-роздумів, текстів-інтерпретацій, текстів-оскаржень, можливо, навіть записаних на серветках у кав‘ярнях, - тим не менш, досить вигідно доповнює та увиразнює есеїстичний дискурс сучасної української літератури.

  • Письмо як актуальність і насолода

    Український видавець до недавнього часу тримав читача на відверто злочинній інтелектуальній дієті, майже абсолютно виключивши з його раціону поживний жанр есеїстики. Тож, до недавнього часу в актуальній українській літературі було хіба що троє есеїстів - Кость Москалець, Юрій Андрухович і Василь Махно. Оксану Забужко я залишаю за дужками цього короткого списку, бо її есеїстика завше була надмірно публіцистичною за змістом і формою, тобто безпосередньо «бойового» призначення (не говорячи вже про її відчутний кон´юнктурний присмак). Із такою публіцистикою можна сміливо йти на вибори або рухатись до здобуття Національної премії ім. Тараса Шевченка, але не до читача, який гостро потребує інтелектуального, але водночас і стилістичного свята. Не так давно київське видавництво «Грані-Т» започаткувало цікаву та симпатичну книжкову серію «De profundis», у якій і з´явилася книга, про яку буде далі мова. «Дуби і леви», найновіша книга есеїв і статей знаного письменника Івана Андрусяка, книга з дещо химерною назвою, - є, по суті, унікальним прикладом-зразком того типу письма, який я для себе визначаю, як письмо-насолоду.

  • Стефка vs Чакалка, або Казка для всієї сім’ї

    Уявіть собі картину: мама, тато і малеча сидять на диванчику, читають уголос книжку, сміються, обговорюють цікаві епізоди… Щаслива сімейка, чи не так? І не треба казати, що це занадто ідеально, що так не буває. Буває – ще й як! Ось тільки треба зібратися якось разом, створити відповідну атмосферу та вибрати гідну книжку – таку, щоб і малюкам сподобалася, і батьків не залишила байдужими. Повісті Івана Андрусяка про дівчинку Стефу та Чакалку – таку собі міфічну істоту жіночої статі, яка полюбляє навідуватися до неслухняних діток (за словами автора, «чакалкою» прийнято лякати малюків на Слобожанщині), – представляють категорію саме тих книжок, які пречудово підходять для сімейного читання.

  • Між можливим і реальним

    У підлітковому віці змін хочеться, як ніколи. І ще більше хочеться сягнути поставленої мети. Але інколи зміни бувають небажані й навіть небезпечні. Так само, як і мета. Коли шлях стелиться помежи вогнів, боїв, поламаних та скалічених людських доль, усіх можливих жахіть і страхів війни, як прийняти правильне рішення? Тим паче, що від нього залежить не тільки власне життя, а й доля батьків та сестри?

  • У пошуках Чаші Ґрааля

    Якщо ви думаєте, що пошуки скарбів, розгадки таємниць та переслідування злочинців – справа суто дорослих, ви дуже помиляєтеся.

  • Про мишей і дітей

    Межа між світом дорослих та дітей – досить умовна, а почасти її і зовсім не існує. Або, як писала Астрід Ліндгрен: «Я пишу, щоб розважити саму себе, тобто дитину, яка все ще живе у моїй душі». З історією про незвичайне товариство, що оселилося в одній із львівських квартир, маленькі та дорослі читачі зможуть познайомитися у повісті Галини Вдовиченко «Мишкові Миші» (це перша книга пані Галини у жанрі літератури для дітей, адже письменниця відома як авторка кількох жіночих романів).

  • Великий слон

    Вихід у світ збірки казок «Чудесна тростка» Володимира Свідзінського можна без перебільшень назвати знаковою подією в епіцентрі сучасного літературного процесу.

  • Шукайте левів в Україні

    Чи могли б ви коли-небудь подумати, що у могутніх вікових українських дубах ховаються душі визнаних здавна королів природи – левів?

  • Любов і світло в пастельних тонах

    У бурхливому вирі сучасного життя іноді дуже хочеться на якусь мить зупинитися, заспокоїтися, прислухатися й відчути себе гармонійною частинкою великого світу.

  • Смішилки та сюрпризи у віршах для дітей

    Якщо раніше ви читали лише «дорослі» тексти Юрія Бедрика, то «Тьотя Бегемотя» стане для вас справжнім культурним шоком.

  • Видавництво «Грані-Т» презентувало у Львові «Страсті за Бандерою»

    У Львові 14 лютого відбулася презентація книги «Страсті за Бандерою» – збірки матеріалів з трьох дискусій про Бандеру в українському медіа-просторі. До видання увійшли 32 тексти як українських, так і іноземних фахівців, насамперед істориків, впродовж останніх двох років опублікованих в інтернет-виданні ZAXID.NET, журналі «Критика» та на сайті Західної аналітичної групи.

  • Там, за туманом

    Зізнаюся, моє улюблене місце в цій книжці – остання сторінка, де вміщено дві світлини різницею в сімнадцять років – «до» та «після» «подорожі крізь туман». Між цими фотокартками – молодість, справжні друзі, і десь там лишилися дещиці незамінних речей, про які на ста двадцяти сторінках своєї «Подорожі крізь туман» розповідає Іван Ципердюк.

  • Заручник Галичини…

    Іван Ципердюк – це хтось пов’язаний із міфічними 90-ми. Хто саме? Важко сказати. Швидше якась Метафора. Якась надія. Молодеча романтика. Впевненість, що все буде добре. Словом, те, що не відбулося як реальність…

  • Тетяна Хмелєвська про «Зайчиків» Андрусяка: світла енергія

    Хто ж може цього боятися? Рецензія на книгу Івана Андрусяка «Хто боїться зайчиків».

  • Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним

    Кілька днів тому в книгарні Гарвардського університету (Кембридж, США) відбулася презентація книжки Тімотея Снайдера «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним».

  • Поезія, загорнена у вовну

    Читаючи вірші неповторної Лесі Мовчун, раптом починаєш відчувати дивний приємний лоскіт у горлі, у вухах, по всьому тілу.

  • Дороговказ на шляху до самого себе

    У книзі, яка складається з есеїв філософського та психологічного змісту, Степан Процюк ставить безліч питань. Для чого ми живемо?

  • Апологія життя, апологія страждання

    Невмирущість деяких концептологій залежить виключно від нас, теперішніх, а не від авторів колись модних і авторитетних ідей, осяянь і знахідок.

  • В «Аналізі крові» Степана Процюка ознак «живого» життя не виявлено

    Зацікавившись свого часу психоаналізом, наше літературознавство відступило на більш безпечні позиції, звернувшись до знайомих різновидів аналітики. Чи то пак, розгляду текстів із позиції офіційної «правди життя», а не з шанців «психологічного» злету наукової думки.

about/aboutusmediaabout/aboutusmedia