Якщо не з тої встав ноги –

Тікай чимшвидше у луги.

 

Із братиком щоб не побитися

і не накапостить сестрі,

найкраще геть із дому вшитися,

побути трохи надворі.

 

Птахам рукою помахати,

Постежити за їжаком –

І повернутися до хати,

Налитий сміхом і добром.

 

Саме так радить покращувати настрій (цей вірш і має назву «Як покращити настрій») справжній майстер іронічної поезії Леонід Сорока, який 1940 року народився у Києві, раннє дитинство провів в евакуації, в Удмуртії, і ось уже багато років мешкає в Ізраїлі, де працює редактором одного з інтернет-порталів. Цікаво, що колись пан Леонід понад двадцять років керував відділом літератури республіканської дитячої газети «Юний ленінець», перекладав російською поезії Миколи Вінграновського, Бориса Олійника, Івана Драча, Ліни Костенко… Себто пише Леонід Сорока, батько двох синів і дідусь п’ятьох онуків, російською. Але талановитий дитячий письменник і поет Іван Андрусяк переклав збірку його віршів «Кишеньковий дракон» українською, і нині це може стати чудовим дарунком «під ялинку» вашим маленьким читачикам.

Ця книжечка побачила світ у відомому видавництві «Грані-Т» у серії «Дитяча іронічна поезія». Адже, зі слів поета Леоніда Сороки, дітей, як і дорослих, можна поділити на тих, хто розуміє та відчуває іронію, і тих, «які не дуже». Автор переконаний, що книжки і вірші, де присутня іронія, допомагають розвинути це відчуття. А воно, як відомо, свідчить про гострий розум, кмітливість та глибокодумність.

…Аж бачиш перед собою зчудовані очі малечі, коли вона дізнається про крокодилів, які «ходять лежачи»…

І чуєш голосний її регіт, коли дочитає віршик про корову, яка вдягнула ковзани, вийшла на лід і «хвацько» катається…

А ще своїми дотепними, кумедними й добрими віршоплетивами автор не нав’язливо, проте вчить дітлахів дбайливості та уважності до оточення. Зокрема, у вірші «Чому кричать жаби» радить: «Перш, ніж опустити ногу,

подивився на дорогу».

І «з посмішкою», себто у розважальній, м’якій формі повідує, що стається з тими, хто намагається пролетіти в літаку без квитка. При чому «зайцем» він робить «розбишаку-муху»!

Завдяки автору міський читачик побуває «У селі», де

«ходять коні табуном,

а корови – стадом»,

а сільський познайомиться з тролем, який мешкав у

«…холоднім Осло

поміж скель, серед снігів,

і хоча давно дорослий –

вирости він не зумів».

І от, потрапивши до рук дбайливого, а, головно, гостинного господарика, дає зрозуміти, що навіть тролеві приємно, коли його зустрічають чемно й радо…

А ще тут одна з «довбешок» кишенькового дракону висновує, що «куріння убиває»…

Тим часом сивий і вусатий «Місяць-дідусь» (йому можна, бо ж він дорослий!)

«…люльку з кишені

тихо дістав.

Довго її

набивав тютюном,

довго розкурював

ген за вікном.

А розкурив,

затягнувсь – і помалу

хмари на небо

повипливали».

І дізнається малеча, чому «Оса» зазвичай сердита, жалить пекуче і як цьому можна зарадити…

І як виглядає «Жаб-птиця»…

І які «Мрії» у бегемота, крокодила, бурундука, сови і крота…

А ще – чим закінчуються «танці» вази на столі…

І як планує відзначити хитрий кіт Василь свій ювілей, та хто, не задумуючись, може «ногою стук» самого кабана, якого бояться «вовк і навіть сам ведмідь».

Іронічна поезія Леоніда Сороки дружелюбна й доброзичлива. Вона грайлива, сповнена світла, теплоти і любові до світу. Вона і вчить любові до всього сущого. Причому так, як того потребує нинішня малеча, – не наказово й навіть не прохально, а зображуючи, описуючи, розповідаючи, деталізуючи… Аби діти самі робити висновки.

Певно, такою й має бути висококласна сучасна іронічна дитяча поезія.

До того ж будь-яку дитячу книжку важко уявити без яскравих малюнків, художнього оформлення. Тож і «Кишеньковий дракон» прикрашений чудовими ілюстраціями талановитої художниці Марисі Рудської. Кажуть, що дуже вона любить малювати динозавриків та дракончиків. Була навіть влаштувала у столичному Музеї книги та друкарства персональну виставку з 115 робіт казкових динозаврів! Однак, перегортаючи сторінку за сторінкою збірки Леоніда Сороки, переконуєшся, що вдається Марисі зобразити й інших книжкових героїв чепурненькими та напрочуд кумедними. Чого лишень вартують ожилі (у віршах Леоніда Сороки оживає все!) овочі з «Вінегрету», де на спині дужої моркви сидить гордовитий вершник-дядечко! А риби в окулярах і з книжками попід плавцями, – тому-то не змогла їх піймати чайка, бо ж такі розумні та начитані!

І на здоровенного лева, що…

«…він дім проковтнув

І пожер він човна;

паром, гвинтокрил,

вантажівки зо дві», – надивитися годі!

І на ковбасу, яка «зникла, щезла, утекла» й зосталася від неї тільки шкурка…

Що й казати, – коли придбати «Кишенькового дракона» у подарунок на Новорічні свята, то матимуть утіхи не лише діти, а й дорослі. Бо святом є вже сама ця книжка. Тому…

Святкового всім читання!

Жанна КУЯВА
Джерело  «Слово Волинi»

  • 23 грудня 2013
about/aboutusmediaabout/aboutusmedia/3548