Сьогодні пропоную вам разом із дітьми повернутися на 13 століть назад, аби потоваришувати з одним із найвидатніших китайських поетів – Лі Бо, який народився далекого 701 року.

А в цій інтелектуальній мандрівці найкращим провідником стане норвезька письменниця Оса Ґан Шведер та її книжка «Сни шовкопряда».

Дві героїні книжки – Юсефіна та її мама Анемона – мешкають в Амстердамі на невеличкому острівці, що лежить поміж містом і портом. Вони відразу викликають симпатію в тих, хто любить читати, адже доня й мама – справжнісінькі книгоманки. Із міської бібліотеки вони виходять із такими стосами книжок, що не раз і їжу забувають купити.

Книжку з віршами китайського поета Лі Бо вони брали з бібліотеки безліч разів, але обом вона не набридає. І хоч написана ця поезія понад тисячу років тому, але не втрачає привабливості, бо розповідає про глибокі людські почуття і красу довколишнього світу.

Осі Ґан Шведер вдалося показати, наскільки глибоко може запасти в душу дитини поетичне слово. Юсефіна не просто слухає книгу, вона живе прочитаним: розмірковує, які ж на вигляд шовкопряди з її улюбленого вірша Лі Бо або порівнює гілки каштана з ієрогліфами у книжці:

«Вчора вона думала, що китайські ієрогліфи схожі на гілки каштанового дерева. Сьогодні для неї очевидно, що це каштанове гілля скидається на китайське письмо».

Усі ці роздуми, переживання й прожиття прочитаного роблять можливим диво: «Сад за будинком, де мешкають Анемона і Юсефіна», поволеньки і майже непомітно перетворився на китайський вірш тисячолітньої давності», бо виявляється, що гігантську диво-павутину у ньому розкинули не павуки, а … шовкопряди.

У саду матеріалізується, пройшовши крізь простір і час, мудрий поет-філософ Лі Бо, якого нащадки, до речі, називали безсмертним і про народження якого складали неймовірні легенди.

З’ява Лі Бо майже не дивує маму з донькою, вони запросто, мов доброго знайомого, запрошують поета до сніданку. А далі настає час не тільки вишуканого китайського чаювання, а й мандрівок човном, знайомства з таґерами, і як би дивно це не звучало, Лі Бо стає для дівчинки-дошколярки нянькою.


Крім незвичних пригод і поетичності стилю, книжка добра тим, що завдяки їй дитині можна пояснити важливість внутрішнього, духовного життя і другорядність предметів розкоші – а це необхідно повсякчас нагадувати дітям, які виростають у споживацькому суспільстві.

Одним із добрих способів протистояти споживацтву і є спільне читання – як у Юсефіни з мамою, та мандрівки – як у Юсефіни з Лі Бо. Читання як інтелектуальна пригода, як спосіб проживати багато реальностей, дізнаватися про минуле, споглядати, мріяти та уявляти – ось що заховане в «месиджі» авторки читачам.

Книжку про Лі Бо раджу прочитати спільно з дитиною років 6 – 10, звертаючи її увагу на поетичність письма, розповівши трохи про Китай часів Лі Бо, і про те, що у лісі, названому на честь поета, вирізьблено на стелах усі його вірші – понад сотня. На честь поета також названо кратер на Меркурії.

Думаю, дітям цікаво буде порозглядати ієрогліфи та дізнатися про те, що зараз середньостатистичний китаєць має знати близько 3 тисяч ієрогліфів (на відміну від наших 33 літер алфавіту), які позначають склади – щоб читати і розуміти прочитане.

Однак у китайській мові нараховується більше 60 тис. ієрогліфів, тоді як у першому словнику ієрогліфів «Шовень цзецзи», якому вже майже 2 тисячі років, їх було вшестеро менше.

І ще – не забудьте організувати справжню чайну церемонію з читанням віршів ЛІ Бо:

Зграя птиць пролетіла
і зникла ту ж мить вдалині,

Сиротлива хмаринка
за ними слідом поспішає.

Я на гори дивлюся -
і не набридає мені,

Горам також на мене
дивитися не набридає
.

Наталка Малетич, Джерело: mam.ua

Малетич Наталка Письменниця, поетеса
  • 04 червня 2013
about/aboutusmediaabout/aboutusmedia/3418