«Казкарка» продовжує серію розмов з художниками-ілюстраторами дитячих книжок. Тепер – у новому форматі «7 питань». Вашій увазі розмова з Ольгою Гавриловою.

Розкажіть про себе і свій творчий стиль

Займатись ілюстрацією я почала випадково. Але, як з’ясувалося, те, що я більшу частину життя робила кераміку, на мене, як на ілюстратора не вплинуло. Принаймні, не дуже. Це як роздвоєння особистості.

Почуваю себе більше живописцем, ніж графіком. Колір – для мене найперше. Напевно, в мене є мій особистий стиль, але намагаюсь уникати штампів. Кожна нова книжка, яку я ілюструю, відрізняється від попередньої. Так цікавіше.

А можливо, це значить, що я поки що шукаю своє…

Взагалі ілюстрування – це один із дієвих способів змінити світ на краще. Не знаю, наскільки це виходить особисто в мене, але знаю точно – на хороших книжках виростають хороші люди. Тому для мене це більше ніж робота.

Можливо, це в мене спосіб спілкування такий, ніби лист, закоркований в пляшку і викинутий в море, – не знаєш, хто його прочитає.

Назвіть книжки, які ви проілюстрували

Не хочу перераховувати всі, назву краще улюблені. Це «Звіряча абетка» Івана Андрусяка, «Скоромовка не для вовка» Грицька Чубая, «Про Зайчика-Забудька та інші історії» Наталки Малетич і «Солька і кухар Тара-Пата» Оксани Лущевської та Лани Світанкової.

Чи є улюблена техніка? Яка?

Намагаюся себе не обмежувати та експериментувати з різними техніками.

Опишіть (і покажіть) ваше робоче місце

В ідеалі повинно бути так: робоче місце – місце для роботи, де я не вечеряю-снідаю і не розважаюсь. Це місце, де все влаштовано, як мені зручно, і ніхто ніколи нічого не чіпає.

Але насправді виходить зовсім інакше, і я мушу з цим миритись.

Намагаюся зберігати лад у моєму робочому безладі. І це інколи виходить, але зараз мене найбільше хвилюють два питання: “Як відучити сина відкривати дисковод?” та “Як вмовити кицьку не сидіти на сканері?”

Що надихає вас до роботи? Що заважає?

Люблю занурюватися в роботу так, щоб НІЩО не заважало. Раніше, коли жила сама, могла не виходити на вулицю по два тижні, навіть у магазин. Тепер же ділю час із своїм маленьким сином.

Відчуваю, що завдяки йому дивитимуся на дитячу ілюстрацію інакше. Раніше я шукала дитину в собі, але тепер бачу, що багато чого вже забулось. Думаю, він мені допоможе зробити щось нове.

З якими темами для дитячої книжки вам подобається працювати? Чому? З якими темами не подобається? Чому?

Головне, щоб книжка була цікавою. Одного разу відмовилась ілюструвати пару віршів, один був про віслюка, що палить, коли нервує. Про другий не пам’ятаю вже, але теж щось таке.

Що для вас значить термін “книжка-картинка” (книжка в малюнках)?

Одну-єдину ілюстрацію, звісно, книжкою не назвеш, але інколи й однієї достатньо, щоб вона відображала суть історії. Або сама була історією. Для дітей – це важливо, а особливо для тих, що читати ще не вміють. Взагалі дитяча ілюстрація – це заняття відповідальне з багатьох причин. Я не впевнена в тому, що “краса врятує світ”, але дуже хочу в це вірити.

Ольга Гаврилова народилася й живе в Києві. Навчалася в Київському державному інституті дизайну та прикладних мистецтв ім. М. Бойчука, а також у Львівській національній академії мистецтв. За освітою художник-кераміст. Ілюструє дитячі книжки, цікавиться анімацією.

Підготувала Оксана Лущевська

Гаврилова Ольга Художниця
  • 15 травня 2013
  • Новини

  • «Грані-Т» і художниця Яна Гавриш завітали до Тернополя

    21 вересня видавництво «Грані-Т» завітало до міської дитячої бібліотеки №3 м. Тернополя. Спеціальним гостем зустрічі стала відома тернопільська художниця Яна Гавриш, ілюстраціями якої прикрашена книга Марини Павленко «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?». Спершу представник видавництва Тетяна Мельник розповіла учням четвертих класів про Марину Павленко та її книгу, ознайомила аудиторію із широким асортиментом книг, зокрема із творчим доробком Марини Павленко, дитячими культурологічними виданнями та багатьма іншими, які побачили світ у видавництві «Грані-Т».

about/aboutusmediaabout/aboutusmedia/3390